Кирило Григорович Стеценко - український композитор та хоровий диригент

1922 року.

ТВОРЧІСТЬ К. Г. СТЕЦЕНКА

Творча спадщина Стеценка представлена різноманітними жанрами. Він написав понад 50 хорів, 4 кантати, близько 50 сольних та ансамблевих вокальних творів, дві дитячі опери — «Лисичка, котик і півник» та «Івасик-Телесик», музику до ряду п'єс, до поеми Шевченка «Гайдамаки», музично-драматичний етюд «Іфігенія в Тавріді», багато обробок українських народних пісень.

Музика Стеценка відзначається надзвичайною щирістю, поетичністю, яскравою мелодійністю. Композитор тісно пов'язав свою творчість з українським народно-пісенним мистецтвом, де він знаходив все нові й нові мелодії, музичні інтонації, на основі яких глибоко і правдиво розкривав образи своїх творів.

Хорова творчість. Центральне місце в творчості Стеценка займає хорова музика. До цього жанру композитор звертається протягом усього свого творчого шляху.

Особливий нахил до нього пояснюється багатою практичною диригентською та педагогічною діяльністю Стеценка, його роботою з хоровими колективами, в репертуарі яких переважали кращі зразки українських народних пісень. Хорова творчість Стеценка різноманітна за жанрами. Тут є кантати — великі твори для хору й оркестру, хори з супроводом і без супроводу (а-капела); хорові обробки народних пісень.

Хоровий стиль Стеценка невпинно збагачується й розвивається. Почавши з невеликих хорових обробок народних пісень («Світять зорі», «То не буйний вітер»), композитор поступово приходить до хорових поем та кантат. Для хорових композицій Стеценко часто використовує тексти поетів революціонерів-демократів Т, Шевченка, П. Грабовського, І. Франка, Лесі Українки

Найбільшою популярністю користуються хори «Сон» на текст Грабовського, обробка «Заповіту» — Шевченка, «Рости, квіте», «Червоная калинонька», «Веснонько-весно», хорова поема «Рано-вранці новобранці», кантата «Шевченкові» та ін.

В хоровій творчості Стеценка найбільш яскраво проявляється зв'язок його музики з українською народною піснею, з багатоголосним народним співом. Ці риси творчості Стеценка виявляються вже в його перших оригінальних хорових композиціях «Рости, квіте» та «Червоная калинонька». Ці ліричні за характером хори-близькі до українських веснянок: 

У своїй першій, ранній поемі для хору і соло баритона «Рано-вранці новобранці», написаній на текст Шевченка, Стеценко малює правдиву картину з народного життя, розповідає про гірку долю селянської дівчини, що покохала рекрута. За часів самодержавства солдатчина відривала людину від сім'ї, від дому на все життя. У багатьох рекрутських піснях народ висловлює свій протест проти насильства, соціальної несправедливості. Соціальна загостреність і яскравість образів поеми Шевченка підказали композиторові правдиві мелодії, близькі до української пісні. Поема складається з трьох невеличких епізодів, різноманітних за характером. У першому епізоді — маршовому— змальовуються образи рекрутів.  

Другий епізод розповідає про переживання матері, що втратила свою єдину дочку, яка пішла за милим.  

В третьому епізоді подано картину спустілої хати та спогади про минуле.  

Найбільшої художньої майстерності хорова творчість Сте-ценка досягає в період 1905—1911 рр. , коли він пише «Сон», «Заповіт», «Веснонько-весно» й інші твори.

Стеценко створює самобутній хоровий стиль, заснований на тісному поєднанні принципів народного українського багатоголосся з досягненнями російського й українського класичного хорового мистецтва. У центрі уваги композитора глибокі психологічні переживання людини.

Особливої уваги заслуговує хор а-капела (без супроводу) «Сон» на текст поета революціонера-демократа П. Грабовського. В цьому творі композитор розкриває переживання

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні