Києво-Могилянська академія
Зміст
Вступ.
1. Передумови виникнення вищої освіти на Україні
2. Києво-Могилянська академія.
3. Перші ректори академії
4. Діяльність Петра Могили.
5. Здобування освіти в Києво-Могилянській Академії
6. Культурне і наукове життя в академії
7. Бібліотека Академії
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ
Могутній спалах українського національного відродження, вростання синівської уваги до історичної спадщини, до набутого століттями духовного багатства, вся історична пам'ять — благородне знамення кінця XX століття. Повертаються із забуття сотні й тисячі історичних фактів, подій, імен видатних осіб, напівзабутих творів історії та красного мистецтва. Поступово, як після затяжної хвороби, набирають сили у правдивому показі нашої минувшини донедавна заідеологізовані гуманітарні науки. Звертаючись до неспростовних історичних писаних джерел, учені дошукують істини, розкуто розмірковують над здобутим фактажем, вносять суттєві корективи у висвітлення як історії вітчизни взагалі, так і її матеріальної та духовної культури.
Спливають роки, та інтерес до Києво-Могилянської академії, цієї перлини української культури, не спадає
Все це закономірно. Бо Києво-Могилянська академія була й залишається символом української культури, української духовності. Але не тільки. Саме те, що була така Академія, говорить про розум і талант українців, про їх самоусвідомлення і прагнення до самоствердження. Тільки народ з давніми культурними національними традиціями міг створити першу, так, саме першу, вищу школу східного слов'янства, яка майже 200 років виконувала роль освітнього, наукового й мистецького центру, осередку духовності українського народу й всієї Східної Європи.
Але Києво-Могилянська академія мала й іншу історичну цінність. Вона заклала основи наступного інтелектуального й культурного життя другої половини XVIII—XIX ст. Численні школи, колегії, Харківський і Київський університети, Київська Духовна академія, хоч і не були прямими спадкоємцями Академії, але живились її здобутками. Києво-Могилянська академія дійсно була Alma Mater української освіти, й не лише української. Досить згадати хоча б Слов'яно-греко-латинську академію в Москві та Яссах, Академічний університет у Петербурзі, численні школи в Росії, Білорусії, Сербії. А тисячі навчених і вихованих Академією подвижників, що несли світоч науки по всій Україні й у найвіддаленіші куточки Росії.
Створена не за наказом зверху, а волею самого народу, Академія не лише увібрала в себе дух народний, але й живила і зміцнювала його. В Академії визрівала ідея народно-визвольної боротьби, її інтелектуальні сили вливались у ряди Війська Запорозького й України, мурували засади козацько-гетьманської держави.
У складних умовах наступу на Україну російського державного шовінізму Києво-Могилянська академія продовжувала формувати українську мову, поезію й літературу, творила невмируще мистецтво українського бароко, божественну, за близькістю й зрозумілістю народу, музику. І тим самим живила національну