Києво-Могилянська академія

Зміст

Вступ.  

1. Передумови виникнення вищої освіти на Україні 

2. Києво-Могилянська академія.  

3. Перші ректори академії 

4. Діяльність Петра Могили.  

5. Здобування освіти в Києво-Могилянській Академії 

6. Культурне і наукове життя в академії 

7. Бібліотека Академії 

Висновок.  

Список використаної літератури.  


Вступ

Могутній спалах українського національного відродження, вростання синівської уваги до історичної спадщини, до на­бутого століттями духовного багатства, вся історична па­м'ять — благородне знамення кінця XX століття. Поверта­ються із забуття сотні й тисячі історичних фактів, подій, імен видатних осіб, напівзабутих творів історії та красного мистецтва. Поступово, як після затяжної хвороби, набира­ють сили у правдивому показі нашої минувшини донедавна заідеологізовані гуманітарні науки. Звертаючись до неспрос­товних історичних писаних джерел, учені дошукують іс­тини, розкуто розмірковують над здобутим фактажем, вно­сять суттєві корективи у висвітлення як історії вітчизни взагалі, так і її матеріальної та духовної культури.

Спливають роки, та інтерес до Києво-Могилянської ака­демії, цієї перлини української культури, не спадає

Про це говорять численні публікації — від популярних нарисів і розвідок з окремих питань, пов'язаних з Академією, до наукових досліджень і монографій. Не вщухає й боротьба громадськості за перетворення комплексу Києво-Могилян­ської академії в історико-культурний заповідник та від­родження на його території освітнього центру на засадах української культурної традиції і досягненнях сучасної ос­віти й науки.

Все це закономірно. Бо Києво-Могилянська академія була й залишається символом української культури, укра­їнської духовності. Але не тільки. Саме те, що була така Академія, говорить про розум і талант українців, про їх самоусвідомлення і прагнення до самоствердження. Тільки народ з давніми культурними національними традиціями міг створити першу, так, саме першу, вищу школу східно­го слов'янства, яка майже 200 років виконувала роль ос­вітнього, наукового й мистецького центру, осередку духов­ності українського народу й всієї Східної Європи.

Але Києво-Могилянська академія мала й іншу історич­ну цінність. Вона заклала основи наступного інтелектуаль­ного й культурного життя другої половини XVIII—XIX ст. Численні школи, колегії, Харківський і Київський універси­тети, Київська Духовна академія, хоч і не були прямими спадкоємцями Академії, але живились її здобутками. Києво-Могилянська академія дійсно була Alma Mater україн­ської освіти, й не лише української. Досить згадати хоча б Слов'яно-греко-латинську академію в Москві та Яссах, Академічний університет у Петербурзі, численні школи в Росії, Білорусії, Сербії. А тисячі навчених і вихованих Ака­демією подвижників, що несли світоч науки по всій Україні й у найвіддаленіші куточки Росії.

Створена не за наказом зверху, а волею самого народу, Академія не лише увібрала в себе дух народний, але й жи­вила і зміцнювала його. В Академії визрівала ідея народ­но-визвольної боротьби, її інтелектуальні сили вливались у ряди Війська Запорозького й України, мурували засади козацько-гетьманської держави.

У складних умовах наступу на Україну російського дер­жавного шовінізму Києво-Могилянська академія продов­жувала формувати українську мову, поезію й літературу, творила невмируще мистецтво українського бароко, бо­жественну, за близькістю й зрозумілістю народу, музику. І тим самим живила національну

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи