План

1. Класичні і сучасні теорії політичних еліт, лідерство.  

2. Політична соціалізація.  

3. Політична свідомість та ідеологія.  

4. Політична культура.  

5. Політичні організації та рухи.  

6. Доктрини.

1. Класичні і сучасні теорії політичних еліт, лідерство

Слово еліта в перекладі з французької означає найкраще, вибране, добірне. Це частина соціальної спільноти, яка усвідомлює свої інтереси, специфічність і організованість, та активним впливовим способом визначає реалізацію інтересів цієї спільноти або всього суспільства. Політична еліта – це досить самостійна, найвища, відносно привілейована частина суспільства, наділена непересічними психологічним соціальними й політичними якостями, яка бере безпосередньо участь у прийнятті та здійсненні рішень, пов’язаних з використанням державної влади або впливом на неї. Національна еліта – це еліта і духовно-інтелектуальна, і господарська і політична.

Професор Гаетано Моска в “Основах політичної науки” та “Історії політичних доктрин” зазначив, що в усіх суспільствах існує два класи осіб: клас керуючих і клас керованих

Між ними здійснюється своєрідний розподіл праці: небагаточисельний клас керуючих реалізує всі політичні функції, монополізує владу, багато чисельний клас керованих постачає керуючим матеріальні засоби підтримки, необхідні для життєдіяльності політичного організму. Згідно з Моска три якості відкривають дорогу в політичний клас: військова доблесть, багатство і священство; з ними пов’язані три форми аристократії – військова, фінансова і церковна.

Вільфредо Парето. Він визначав еліту як клас, що складається з людей, найбільш продуктивних чи найбільш здібних в різних сферах діяльності. Головна ідея в терміні еліта, за його трактуванням – це перевага розуму, характеру, спритності тощо. Залишки і похідні групуються таким чином, що в політичному процесі виділяються два типи еліт: еліта левів та еліта лисиць. Розвиток суспільства відбувається через періодичну зміну, циркуляцію цих типів еліт. Зміни, що відбуваються в суспільстві, поступово підривають панування одного з типів. Владарювання лисиць ефективне в спокійні періоди історії, є непридатними в ситуаціях, що вимагають рішучих дій і застосування насилля. Це веде до невдоволення в суспільстві та посилення контр еліти ( левів), яка за допомогою мобілізації мас скидає правлячу еліту. Циркуляція еліт здійснюється шляхом насилля, переворотів і революцій, які на його погляд, є корисними для суспільства. Необхідність зміни еліт обумовлена тим, що попередні еліти втрачають свою енергію і відбувається зменшення пропорцій залишків, що давали їм можливість завойовувати і утримувати владу. Тому всі соціальні перетворення визначаються циркуляцією еліт, тобто системою обміну людьми між двома групами – елітою та її потенціальною зміною ( контр елітою). Безперервна зміна еліт сприяє рівновазі соціальної системи і тим самим забезпечує надходження кращих. Якщо правляча еліта не займається цілеспрямованим самооновленням, тоді вона деградує, що веде до соціальної революції.  

“Залізний закону олігархії” Роберта Міхельса.

Суть його полягає в тому, що створення великих організацій веде до їхньої олігархії і формування еліти. Людська ж цивілізація неможлива без великих організацій, керівництво якими може здійснюватися здебільшого лише вузьким колом осіб. Це зумовлено насамперед необхідністю досягнення ефективності у діяльності тих чи інших організацій, яка, в свою чергу,