Класичні і сучасні теорії політичних еліт, лідерство
Кожна концепція має право на існування, відображаючи певні аспекти формування та функціонування ідеологій або особливості їх певних типів. Але жодна з них сама по собі не охоплює усього розмаїття факторів, що спричиняються до виникнення широкого спектра ідеологій ат зростання або згасання їхньої популярності.
Слід також зауважити, що прив’язування ідеологій до групових ( класових) інтересів не може бути надто жорстким. Адже формулювання ідеологій – це інтелектуальна робота, яку виконують люди, котрі 1) творять еліту нації і намагаються виступати від імені цілого народу; 2) творці ідеологій спираються на теоретичний багаж попередніх поколінь і перебувають в інтелектуальній залежності від нього. Тому навіть виникаючи у зв’язку з потребою обґрунтування певних групових інтересів або висловлення суто класового світобачення, ідеологія передбачає вартісні оцінки існуючих проблем та можливих способів їх розв’язання з позиції добра і зла, чеснот та вад, моральності та аморальності, тобто вона вводить уявлення груп, спільнот або цілих суспільств у нормальне русло.
Специфіка групових інтересів і соціального контексту, в якому вони мають реалізовуватись, обумовлюють орієнтацію теоретичної схеми на якусь основну, центральну ідею, що відіграє у кожній ідеології системоутворювальну роль
Отже, ідеології є різні, шляхи формування їх також різні, а отже, і роль окремих чинників та складників цих ідеологій може бути адекватно оцінена лише на підставі врахування усіх чотирьох викладених раніше підходів до їх розуміння.
Політична ідеологія – різновид корпоративної свідомості, яка відбиває групово точку зору на хід політичного і соціального розвитку та відрізняється духовним експансіонізмом.
Вона доктринально обґрунтовує претензії тієї чи іншої групи осіб на владу і функціонально служить підкоренню суспільної думки політичній меті цієї групи. Всі політичні ідеології розрізняють за двома основними критеріями: за пропонованою моделлю трансформації суспільства і за ставленням до прогресу і шляхів його досягнення. Перший критерій поділяє політичні ідеології на праві, ліві та центриські, другий – розмежовує радикалів, прибічників глибоких революційних перетворень, і консерваторів прибічників збереження існуючого політичного ладу.
Представники правого спектру вбачали можливість прогресу в суспільстві, заснованого на вільній конкуренції, ринкових відносинах і пріоритеті приватної власності.
Ідеологи лівого спектру робили акцент на радикальне перетворення суспільства в ім’я досягнення рівності, соціальної справедливості і створення соціальних передумов для розвитку індивіда. Обидві крайні фланги представлені ультраправими та ультралівими, а між ними знаходяться ідеологи центриського напрямку.
Політичні ідеології являють