Клініко-статистичні дослідження поширення самогубств

Клініко-статистичні дослідження поширення самогубств

У перших суїцидологічних дослідженнях було ви­значено, що на загальну частоту виникнення само­губств впливають не тільки психологічні, соціальні чинники, а й поширення психічних захворювань. Так, відомий німецький психіатр Еміль Крепелін (1856— 1926) писав, що «психічні хвороби є чинником, принай­мні, однієї третини всіх самогубств».

Дослідження, проведені протягом 1920—1947 рр. у Великій Британії, СІЛА, Швеції, Канаді, Франції та ін­ших країнах, засвідчили, що психіатричні лікарні є місцем масових самогубств. За даними психіатричних лікарень СІЛА, кількість самогубств серед психічно хворих становить ЗО—40 випадків на десять тисяч, що в 3—4 рази перевищує відповідні показники серед усьо­го населення. Британські учені з'ясували, що серед ви­падків самогубств суїциди психічно хворих посідають друге місце (27,0 %). За іншими дослідженнями, майже 50 % самогубств виникають на основі психічних розла­дів; у середньому ЗО % осіб, які здійснили акт самогубс­тва, страждали на неврози, психози або тяжкі розлади особистості; значно менше суїцидів серед психічно не­дорозвинених. Під час вивчення безпосередніх причин суїцидальних спроб було встановлено, що психічні роз­лади становили 25 %, подружні конфлікти — 30 %, ма­теріально-побутові та інші соціальні чинники — 21 %.

До цікавих роздумів спонукає статистика Лейп­цизької університетської клініки: серед суїцидогенних осіб, які поступали туди за 10 років, 12,8 % мали пси­хопатичну симптоматику, 9,3 % страждали на депре­сії, 1,6 % — на органічні захворювання, 1,0 % — на шизофренію і 1,0 % — на недоумкуватість, а в 74,3 % не було виявлено жодної психічної патології.

Деякі науковці вважають, що завершений суїцид зде­більшого трапляється серед хворих на психози (до 95 %), а при суїцидальних спробах домінують різні психіат­ричні діагнози.

За даними Московського суїцидологічного центру, се­ред пацієнтів психоневрологічного диспансеру з суїцидальною поведінкою переважали хворі на шизофренію та хронічний алкоголізм, а співвідношення суїцидальних спроб і завершених суїцидів становило 8:1

Суїцидальний ризик серед хворих, які перебувають на обліку в пси­хоневрологічному диспансері, у 35 разів вищий, ніж у за­гальній популяції населення: при шизофренії — у 32 ра­зи, при маніакально-депресивному психозі — у 48, а при реактивних депресіях — у 100 разів.

Тотальне клініко-психопатологічне обстеження осіб, які здійснили суїцидальну спробу і опинилися че­рез це у відділенні реанімації НДІ швидкої допомоги ім. Скліфосовського в Москві, виявило у всіх 100 % по­терпілих психічну патологію, яка виникла задовго до здійснення суїциду. Мотиви суїцидальних спроб не зво­дились до змісту психотравмуючої ситуації, що спрово­кувала їх, і визначалися насамперед психічним розла­дом, в основному афективного (депресивного) і маячно­го регістрів. Здебільшого це були ендогенні психічні захворювання афективного і шизофренічного спектрів, психогенні захворювання і особистісні розлади. На час скоєння суїциду багато хворих були дезадаптовані в трудовій і сімейній сферах, не отримували необхідної психіатричної допомоги.

Загалом результати клініко-статистичних дослі­джень взаємозв'язків між суїцидальною поведінкою та психічними захворюваннями суттєво різняться: частка психічно хворих серед усіх суїцидентів, за даними різ­них зарубіжних і вітчизняних авторів, коливається в ме­жах від 4 до 100 %. Неоднакові результати отримані та­кож за показниками розподілу суїцидентів із психічни­ми розладами за клінічними формами захворювання (переважають депресивні розлади, шизофренія, хроніч­ний алкоголізм і психопатії). Неоднорідність клініко-статистичних даних зумовлена як особливостями обсте­жених суїцидентів, так і різними підходами дослідників до діагностики та структуризації психічних розладів.

Враховуючи те, що в другій половині XX ст. само­губства увійшли до десяти основних причин смерті з тенденцією до зростання останнім часом

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні