Клініко-статистичні дослідження поширення самогубств
Клініко-статистичні дослідження поширення самогубств
У перших суїцидологічних дослідженнях було визначено, що на загальну частоту виникнення самогубств впливають не тільки психологічні, соціальні чинники, а й поширення психічних захворювань. Так, відомий німецький психіатр Еміль Крепелін (1856— 1926) писав, що «психічні хвороби є чинником, принаймні, однієї третини всіх самогубств».
Дослідження, проведені протягом 1920—1947 рр. у Великій Британії, СІЛА, Швеції, Канаді, Франції та інших країнах, засвідчили, що психіатричні лікарні є місцем масових самогубств. За даними психіатричних лікарень СІЛА, кількість самогубств серед психічно хворих становить ЗО—40 випадків на десять тисяч, що в 3—4 рази перевищує відповідні показники серед усього населення. Британські учені з'ясували, що серед випадків самогубств суїциди психічно хворих посідають друге місце (27,0 %). За іншими дослідженнями, майже 50 % самогубств виникають на основі психічних розладів; у середньому ЗО % осіб, які здійснили акт самогубства, страждали на неврози, психози або тяжкі розлади особистості; значно менше суїцидів серед психічно недорозвинених. Під час вивчення безпосередніх причин суїцидальних спроб було встановлено, що психічні розлади становили 25 %, подружні конфлікти — 30 %, матеріально-побутові та інші соціальні чинники — 21 %.
До цікавих роздумів спонукає статистика Лейпцизької університетської клініки: серед суїцидогенних осіб, які поступали туди за 10 років, 12,8 % мали психопатичну симптоматику, 9,3 % страждали на депресії, 1,6 % — на органічні захворювання, 1,0 % — на шизофренію і 1,0 % — на недоумкуватість, а в 74,3 % не було виявлено жодної психічної патології.
Деякі науковці вважають, що завершений суїцид здебільшого трапляється серед хворих на психози (до 95 %), а при суїцидальних спробах домінують різні психіатричні діагнози.
За даними Московського суїцидологічного центру, серед пацієнтів психоневрологічного диспансеру з суїцидальною поведінкою переважали хворі на шизофренію та хронічний алкоголізм, а співвідношення суїцидальних спроб і завершених суїцидів становило 8:1
Тотальне клініко-психопатологічне обстеження осіб, які здійснили суїцидальну спробу і опинилися через це у відділенні реанімації НДІ швидкої допомоги ім. Скліфосовського в Москві, виявило у всіх 100 % потерпілих психічну патологію, яка виникла задовго до здійснення суїциду. Мотиви суїцидальних спроб не зводились до змісту психотравмуючої ситуації, що спровокувала їх, і визначалися насамперед психічним розладом, в основному афективного (депресивного) і маячного регістрів. Здебільшого це були ендогенні психічні захворювання афективного і шизофренічного спектрів, психогенні захворювання і особистісні розлади. На час скоєння суїциду багато хворих були дезадаптовані в трудовій і сімейній сферах, не отримували необхідної психіатричної допомоги.
Загалом результати клініко-статистичних досліджень взаємозв'язків між суїцидальною поведінкою та психічними захворюваннями суттєво різняться: частка психічно хворих серед усіх суїцидентів, за даними різних зарубіжних і вітчизняних авторів, коливається в межах від 4 до 100 %. Неоднакові результати отримані також за показниками розподілу суїцидентів із психічними розладами за клінічними формами захворювання (переважають депресивні розлади, шизофренія, хронічний алкоголізм і психопатії). Неоднорідність клініко-статистичних даних зумовлена як особливостями обстежених суїцидентів, так і різними підходами дослідників до діагностики та структуризації психічних розладів.
Враховуючи те, що в другій половині XX ст. самогубства увійшли до десяти основних причин смерті з тенденцією до зростання останнім часом