Концепція екологічної ніші в дослідженні ландшафтів

Дослідження ландшафтів реалізуються через встановлення конкретних зв’язків і взаємозалежностей між ними та визначальними для них чинниками природного і антропогенного середовищ. З огляду на екологічну специфіку цих питань, для їхнього розв’язання в ландшафтознавстві часто застосовують суто екологічні поняття й закони (лімітуючі чинники, закон мінімуму Ю. Лібіха, закон толерантності В. Шелфорда, принцип Мак Артура тощо).

Проблема. Питання полягає у тому, наскільки адекватними особливостям ландшафту є ці екологічні концепції. Особливого значення надають застосування поняття екологічної ніші до пізнання ландшафту.

Попередній досвід. Поняття ніші є фундаментальним в екології. Ще Е. Гек­кель, вивчаючи вплив середовища існування на різні біологічні види, розглядав його. Однак спеціального терміна, який характеризував би ввесь комплекс сприятливих для якогось виду умов, він не запропонував. Вважають, що вперше термін “ніша” у вказаному контексті було використано Джонсоном для характеристики поширення видів від абіотичних та харчових чинників [5].

Широкого вжитку термін “екологічна ніша” отримав завдяки Дж. Гріннелу [3, 4, 5]. Змістовно це поняття означало функціональну роль та положення організму в спільноті. Оскільки Гріннел вважав нішу кінцевою одиницею розподілу, його розуміння також охоплювало абіотичні та біотичні чинники існування виду [4, 5]. Пізніше Чарлз Елтон визначив “нішу” як “функціональне місце організму в спільноті”(цит. за Одум, 1986, с

120). Таке трактування зосереджувалось на енергетичних (харчових) взаємовідносинах організмів, що звузило функціональний зміст поняття. Проаналізувавши все вищесказане, можна зробити висновок, що

визначення здебільшого мають якісний характер, тому виникає неоднозначність тлумачення та складність практичного застосування.

Сучасне тлумачення екологічної ніші пов’язане з підходом, запропонованим Хатчінсоном. Спираючись на гріннелівське поняття ніші, він застосував теорію множин і дещо формалізував проблему [4, 5]. Ніша за Хатчінсоном – це “ввесь діапазон умов, за яких живе і відтворює себе особина (або популяція)” (цит. за Пианка, 1981, с. 260). З одного боку, такий підхід позбавив нішу її класично екологіч­ного змісту, коли вона використовувалась для характеристики тваринних видів та специфіки їхнього харчування і поведінки, а з іншого – надав переваг, а саме:

  • з нішею тепер реальним стало математичне оперування;
  • акцент зі специфіки харчування було перенесено на “підмножину координат екологічного простору, що характеризує різноманітні ресурси, необхідні виду” (цит. за Фёдоров, Гильманов, 1980, с. 114), що в свою чергу дало змогу застосовувати поняття ніші до рослин.

Отже, екологічну нішу можна описати, як увесь набір умов зовнішнього середовища, за яких можливе існування певного біологічного виду. Графічно вона являє собою n-мірний паралелепіпед, сторонами якого є максимальні зони толерант­ості виду за відповідними екологічнми чинниками [5]. Ще більш спрощуючи розуміння ніші, можна сказати, що вона є багатовимірним варіантом концепції зон толерантності (амплітуд) В. Шелфорда (рис. 1).

У межах екологічної ніші всі необхідні умови існування виду задоволено, а поза ними – навпаки – будь-який з чинників може набути значень, за яких воно неможливе. Слід також звернути увагу на те, що оптимальність умов у самій ніші розподілена нерівномірно. Крайові частини зон толерантності самі є малосприят­ливими для існування, а в разі комбінації таких значень за декількома чинниками вразливість виду (до хвороб, хижацтва, конкуренції тощо) зростає. З огляду на

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні