Конституційний контроль та його роль в процесі функціонування державної влади

Навряд чи у когось може викликати сумнів, що однією з найважливіших умов розбудови в Україні правової демократичної держави є забезпечення в щоденній політико-правовій практиці державного життя принципів верховенства конституції та конституційної законності, які поширюються на всю територію держави, на всіх громадян та на всі органи державної влади. Відтак не можна залишити поза увагою питання щодо порушення конституційних норм тими чи іншими органами державної влади, а також тих механізмів, які покликані забезпечувати охорону дії принципу верховенства конституції та пріоритету прав людини і громадянина. В цьому сенсі важко не погодитися з думкою В. Лазарева, що конституція є реальною, а не формальною лише тоді, коли вона діє, а її норми охороняються і дотримуються всіма суб’єктами правовідносин [1, c.  399].

У сучасній правовій практиці можна відзначити наявність існування низки специфічних правових засобів охорони конституції – адже навіть у вузькому розумінні цього терміна, під правовою охороною конституції розуміється сукупність контрольно-наглядових повноважень та заходів з боку державних органів, які мають право перевіряти зміст нормативних актів та дій учасників правовідносин щодо їхньої відповідності Основному закону. Особливу увагу треба звернути на те, що правова охорона конституції аж ніяк не обмежується винятково діями компетентних органів стосовно перевірки відповідності тих чи інших законодавчих та інших нормативно-правових актів конституції, оскільки до комплексу охоронних заходів належать також дії щодо підготовки внесення поправок до конституції чи вдосконалення конституційних норм, розвиток галузевого законодавства, яке покликано забезпечити реальні умови запровадження конституційних принципів, заходи відповідальності, які застосовуються до тих, хто порушує конституцію. Як приклад дії інституту конституційної відповідальності є імпічмент глави держави, який передбачено практично всіма конституціями сучасних демократичних держав. У Конституції України цей механізм усунення президента з поста врегульовано ст.  111, в якій визначається порядок: а) ініціювання питання про імпічмент; б) утворення та діяльності спеціальної слідчої комісії; в) прийняття рішення про звинувачення президента

Проте, важливо проаналізувати такий специфічний інститут забезпечення верховенства конституції в системі нормативних актів та її прямої дії як конституційний контроль. По суті, в сучасній юридичній науці можна виділити наявність два головних підходи до визначення цього поняття. З одного боку, це його широке тлумачення, коли під конституційним контролем розуміють будь-яку форму перевірки на відповідність конституції актів та дій органів публічної влади, суспільних об’єднань, які виконують публічні функції чи створюються з метою участі у здійсненні державної влади. З іншого боку – це вузька інтерпретація конституційного контролю, коли зазначеним поняттям окреслюється діяльність конкретних компетентних органів державної влади – суб’єктів конституційного контролю: глава держави, парламент, уряд, спеціалізовані органи судового контролю, судові органи – щодо забезпечення верховенства конституції в системі нормативних актів. Однак інколи конституційний контроль розглядається навіть як окрема гілка державної влади. Наприклад, з визначенням Ж.  Овсеп’яна, конституційний контроль – це "відособлена, автономна гілка влади,… яка має ознаки, властиві кожній з гілок державної влади і реалізується в таких же самих організаційно-правових формах, тобто через нормотворчість, правозастосування, шляхом тлумачення та через правоохоронні форми"[2, c.  46]. .

При цьому як у першому, так і другому випадках, застосовуючи поняття "відповідності" нормативного акта конституції, мається на увазі його юридична несуперечливість конституції. Варто особливо наголосити на цьому положенні, оскільки останнім часом деякими політиками, прихильниками, так

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні