Конституційне право Франції

 З М І С Т

  Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

  1. Політичні інститути і конституційне право Франції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

  2. Конституція Франції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 3. Права і свободи громадян. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

  4. Воборче право і виборча система. Референдум. . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

  5. Центральні органи державної влади. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

  6. Органи конституційного контролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

  7. Консультативні і контрольні органи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

  8. Судова система. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

  Вступ

   У розвитку правової системи кожної країни визначальним є конституційне (державне) право, основне джерело якого-конституція. Одними з перших у світовій практиці розвитку конституціоналізму були розроблені й прийняті конституції США (1789р. ), Франції та Польщі (1789р. ). Проте відомі також проекти конституцій, розроблені набагато раніше, наприклад проект конституції Пилипа Орлика в Україні (1710р. ). Деякі країни (англо - саксонської системи права) розробляють і приймають окремі законодавчі акти конституційного характеру, які фактично є не кодифікованими конституціями цих країн.

  Незважаючи на різноманітність форм конституцій, порядку їх прийняття та інших ознак, за змістом вони закріплюють найважливіші суспільні відносини, що стосуються правового статусу людини, устрою держави й суспільства, організації та здійснення державної влади. Саме характер цих відносин і визначає місце конституції серед джерел національного права.

  Із часом у науці конституційного права сформувалося вчення про конституцію (теорія конституції) як засадний законодавчий акт, що узагальнює досвід розвитку конституціоналізму.

  За допомогою порівняльного аналізу змісту сучасних конституцій можна ознайомитися з конституційним устроєм і найголовнішими конституційними інститутами окремих країн, визначити позитивні елементи та невирішені питання конституційного розвитку. Особливо це важливо для України, яка після проголошення незалежності почала створювати свою власну конституційно-правову систему.

 1. Політичні інститути і конституційне право Франції.

   У післявоєнні роки Франція пройшла два етапи в своєму конституційному розвитку. Перший етап 1946-1958р. р. -період Четвертої республіки - характеризувався спочатку широким демократичним підйомом після Другої світової війни, який привів до прийняття найбільш демократичної конституції за всю історію країни. Після вступу в силу основного закону 1946р. Фактично встановлений політичний режим став суперечити формальним положенням цього акту. Перехід до П’ятої республіки став логічним завершенням подій і відображенням нового співвідношення політичних сил.

  Події в Алжирі і загроза громадянської війни в самій Франції сприяли прийняттю парламентом 1 червня 1958 року закону про наділення генерала Ш. де Голля повноваженнями по розробці конституції. Делегований спосіб створення конституції суперечив основним французьким традиціям розробки основного закону, всі республіканські конституції країни розроблялись парламентськими установами. Після розробки проекту співробітниками Ш. де Голля, обговорення в Консультативному конституційному комітеті і на Раді Міністрів конституція була передана на референдум і затверджена на ньому 28 жовтня 1958 року. Цей акт поклав початок періоду П’ятої республіки, вона стала 17-ою з 1789 року і основним законом 22-го по рахунку політичного режиму в країні.

  Для Франції завжди був характерним політичний плюралізм. В країні дія декілька десятків політичних партій, вони виникають на політичній арені, занепадають, зникають, зливаються, блокуються, змінюють орієнтацію і назви. На відміну від інших країн партії у Франції не володіють будь-якими специфічними юридичними ознаками, які б відрізняли їх від інших асоціацій і об’єднань. Правове становище партій підпадає під загальний режим асоціацій. Партії утворюються вільно шляхом подачі декларації в адміністративні органи. Свобода утворення політичних партій визнана Конституційними зборами у рішенні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи