Країни південої америки в 80-90 роки
Зміст
Бразилія в другій половині 1980-х - 1990-х років.
Мексика наприкінці 1980-1990-х років та перехід до відкритої ринкової економіки.
Правоавторитарний режим А. Піночета (1973-1990 роки).
Бразилія в другій половині 1980-х - 1990-х років.
Президентство Ж. Сарнея (1985-1989 роки) започаткувало перехідний період між авторитаризмом та демократією. Про перехідний характер нового бразильського уряду свідчив його неоднорідний склад: серед міністрів були центристи, регіональні політики, опозиція, представники лівих організацій.
Програма уряду під назвою ''Нова республіка" мала розв'язати найактуальніші проблеми - ліквідувати зовнішню заборгованість, інфляцію та безробіття. Серед економічних заходів, спрямованих на реалізацію урядової програми, слід згадати проекти розвитку з швидкою окупністю, скорочення внутрішнього державного боргу, економія бюджетних коштів. Соціальний аспект курсу кабінету Ж. Сарнея базувався на так званому "соціальному пакті" - свого роду тристоронній угоді про перемир'я між державою, підприємцями та профспілками.
Кабінет задекларував аграрну реформу, яка розпочалася 1985 року. Передбачалося упродовж 15 років передати понад 7 млн. селян 500 млн. гектарів земельних угідь. У найближчі чотири роки, тобто за час президентства Ж. Сарнея, землю мали отримати 1,4 млн
Уряд Ж. Сарнея вжив заходів для зміни деяких статей конституції: відновлювалася автономія штатів і муніципій, надано право голосу неписьменним, знято обмеження на діяльність компартії та інших лівих організацій І. найголовніше, запроваджено прямі вибори президента та віце-президента.
5 жовтня 1988 року було прийнято нову конституцію Бразилії. Вона встановила президентську республіку з п'ятирічним терміном повноважень президента. Основний закон зафіксував скорочення з 48 до 44 годин тривалість робочого тижня, заборонив використовувати працю дітей, звільняти держслужбовщв, визнано право на страйки, вихід на пенсію за стажем роботи. В економічному плані закріплено привілеї національним компаніям І а обмежено діяльність іноземного капіталу. Загалом конституція 1988 року відбила ситуацію перехідного періоду, чимало статей мали аморфний вигляд. Власне, з обнародуванням нової конституції процес переходу до визначеної форми правління не завершився. Це питання відклали до вересневого плебісциту 1993 року, який повинен був завершити етап становлення Бразилії як демократичної держави.
В грудні 1989 року на чергових президентських виборах переміг 40-річний Фернандо Коллор де Мело. Він уособлював новий тип політичного діяча, здатного дати неоліберальний Імпульс до розвитку країни. Питання про необхідність змін у конституції постало буквально на другий день після інаугурації нового президента, який оголосив програму неоліберальних економічних реформ- план "Нова Бразилія", або "план Коллора", спрямований на боротьбу з інфляцією, заохочення приватної ініціативи, зміцнення ринкових відносин та модернізацію промисловості. Деякі заходи, а саме звільнення десятків тисяч державних службовців, зняття обмежень на діяльність іноземного капіталу суперечили конституції. Розходився з Основним законом і "Проект національної реконструкції", який передбачав ліквідацію державної монополії на нафту, допуск іноземного капіталу в нафто- та гірничодобувну галузі, припинення виплати пенсій за вислугою літ тощо.
Конституція фактично прирекла країну на життя в умовах високої інфляції, оскільки встановлені розміри держапарату були більші, ніж скарбниця могла профінансувати їх. Так само, передавши частину доходів від податків штатам і муніципалітетам, федеральний уряд залишився відповідальним за загальнодержавні витрати, центральний банк країни