Критерії оцінки техніки штовхання ядра

списа. Цей рух прискорює виштовхування ядра. Щоб зробити хльоскання тулубом, треба спочатку відхилитися назад, але, оскільки чисто бічне відхилення незручне, спортсмени, щоб нахилятися природно, стали повертатися спиною по напряму х руху. Чималу швидкість виштовхування дає як хльоскання тулубом, так і підйом ногами. Але для підйому потрібний низький сивий, а хльоскання краще виходить з вищої стійки.

Певний внесок в кінцевий результат вносить розгін снаряда, що виконується у вигляді стрибка на правій нозі або повороту, як в метанні диска. На практиці установлено, що стрибок допомагає додати 1,2—2,2 м до того результату, який Доступний спортсменові при штовханні ядра з місця. Фаза розгону снаряда включає: угрупування, активну частину розгону і неминучий політ. Найбільш доступне і стійке угрупування на двох ногах застосовує рекордсменка миру Н. Лисовская (мал. 28, кадри 1—2]. Активний розгін здійснюється за допомогою випрямляння лівої ноги у бік сегменту і поштовху правою ногою (кадри 3—5). У польоті відбувається згинання правої гомілки і зберігається нахил тулуба (кадри 6—7). Останніми роками відмічений експеримент, що полягає у виконанні стрибка з «акцентованим падінням» у бік сегменту (чемпіон СРСР Я. Бокрс). Правда, не дивлячись на очевидну вищу активність рухів спортсмена в такому стрибку вплив його кінець кінцем на результат залишається таким же, як і із застосуванням спокійнішого стрибка.

В середині 60-х років були зафіксовані перші експерименти в штовханні ядра з таким поворотом, як в метанні диска. Завдяки тому що А

Баришнікову все ж таки вдалося освоїти цей варіант розгону і в 1976 р. в Парижі встановити світовий рекорд (22,00), штовхання ядра способом «кругового маху» стало предметом практичних експериментів в багатьох країнах світу. Американці Олдфільд і Лаут добилися у такий спосіб результатів краще 22 м. Деякі біомеханічні дослідження показали що розгін поворотом може дати значно велику надбавку, чим розгін стрибком. Проте на практиці ми не спостерігаємо сьогодні помітної переваги цього способу. Техніка ексрекордсмена миру А. Барышникова показує, до яких небажаних ситуацій приводить розгін обертанням. Штовхання обертальним способом в цілому є як би поверхневим, без повного використання сили м'язів-розгиначів. Плечовий пояс з ядром переміщається вище над опорою, чим при розгоні стрибком. Розгонячись поворотом, хльоскання тулубом зробити майже неможливо, тому що тулуб мало відтягнутий. Виштовхувати ядро, отже, потрібно вставанням з підсіда, а так до  підсіду після повороту невеликий, ефект від вставання буде незначним. Ноги тут отримують обертальний розгін, і можна було б припустити, що вони легко обженуть плечовий пояс і тулуб перед виштовхуванням буде добре скручено. На практиці ж ми стикаємося поки з протилежним явищем. Так, Баришників, наприклад, не випереджає ногами плечі і скручування тулуба у нього менше, ніж при розгоні стрибком. Причина цього в тому, що вже в першій частині повороту у Баришнікова плечі з ядром отримують помітний обертальний розгін, а ноги, навпаки, незначний. Це відбувається тому, що ядро, знаходячись близько у вертикальної осі обертання, тобто шиї спортсмена, не може своєю тяжкістю затримувати розкручування плечей. А ноги, навпаки, завантажені вагою тіла і не можуть відразу прийти в рух.

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні