Кровотеча і крововтрата - класифікація та допомога
План
Кровотеча і крововтрата.
Механізм порушення функцій організму внаслідок гострої крововтрати.
Допомога на етапах евакуації
Список літератури.
Кровотеча і крововтрата
Найчастішими ускладненнями травм, особливо під час ведення бойових дій, внаслідок терористичних актів, є кровотеча і крововтрата. Ці ускладнення можуть розвиватися не тільки при відкритих ушкодженнях і вогнепальних пораненнях, а також і у разі різних закритих травм.
Класифікація кровотеч під час ушкоджень ураховує час їхнього виникнення, характер ушкоджених судин, а також місця виливу крові: первинні й вторинні (артеріальні, артеріовенозні, венозні, капілярні), зовнішні та внутрішні.
Первинні кровотечі є наслідком ушкодження різних кровоносних судин у момент поранення і виникають миттєво або найближчим часом після поранення чи травми.
Вторинні кровотечі розвиваються після того, як первинна кровотеча (від прямого ушкодження кровоносної судини) припинилася самостійно або була зупинена за допомогою лікувальних прийомів. До вторинних кровотеч належать також ті, які, за відсутності ушкодження судини в момент поранення, виникли внаслідок розвитку інфекції у рані, або в результаті стискання судини сторонніми тілами (металевими осколками, уламками кісток), що спричинили дефект судинної стінки, або внаслідок забиття ділянки судинної стінки, на місці якої через деякий час виник некроз.
Вторинні кровотечі бувають одноразовими і повторними. Залежно від виду ушкоджених кровоносних судин розрізняють кровотечі артеріальні, венозні, артеріовенозні і капілярні (або паренхіматозні).
У переважній більшості випадків практичне значення мають тільки кровотечі з судин великого і середнього калібру. Кровотечі з судин малого калібру і капілярів небезпечні тільки у разі зниженого згортання крові, що може мати місце при променевій хворобі
Артеріальні кровотечі характеризуються появою в рані пульсуючого струменя крові яскравого червоного кольору. Кровотеча з великих артерій у відкритій рані може призвести до смерті потерпілого вже через кілька хвилин. Однак у випадку поранень великих артерій смертельні кровотечі не завжди виникають так швидко. Якщо рановий канал вузький і довгий, зовнішня кровотеча може бути мінімальною, а ушкоджена судина — стиснута гематомою. Розчавлені кінці розірваної судини іноді злипаються і утворюють тромби. Інколи при відривах кінцівок краї великих артерій можуть швидко тромбуватися, тоді кровотеча цілком припиняється внаслідок того, що у просвіт судини потрапила її внутрішня оболонка.
Венозні кровотечі зазвичай є менш небезпечними для життя поранених, проте за ушкоджень значних венозних стовбурів у відкритій рані крововтрата може бути вельми значною. Венозні кровотечі характеризуються повільним заповненням рани кров’ю, що має характерний темно-вишневий колір.
Капілярні (паренхіматозні) кровотечі відрізняються ще менш інтенсивним заповненням кров’ю рани і неможливістю чітко визначити локалізацію джерела кровотечі: у всіх ділянках рани виступають краплі крові, подібні до крапель роси.
Серед первинних кровотеч у поранених найчастіше зустрічаються артеріовенозні й артеріальні кровотечі, друге місце за частотою належить паренхіматозним; венозні кровотечі спостерігаються рідко.
Вторинні кровотечі найчастіше є артеріальними, рідше артеріовенозними та паренхіматозними.
Залежно від