Культура в об'єктиві релігії
Однак уже перші християнські громади привчали своїх членів думати не тільки про себе, але і про долі усього світу, молитися не тільки про своє, але і про загальний порятунок. Уже тоді виявився властивий християнству універсалізм: громади, розкидані по величезному просторі Римської імперії, відчували проте свою єдність. Членами громад ставали люди різних національностей. Новозавітна теза "немає не елліна, ні іудея" проголосила рівність перед Богом усіх віруючих і визначила подальший розвиток християнства як світової релігії, що не знає національних і мовних кордонів.
Потреба в об’єднанні, з одного боку, і досить широке поширення християнства по світі - з іншої, породили серед віруючих переконаність, що якщо окремий християнин може бути слабкий і нетвердий у вірі, то об'єднання християн у цілому має Духа Святого і Божу благодать. Наступним кроком у розвитку поняття "церква" стала ідея її непогрішності: помилятися можуть окремі християни, але не церква. Улаштовується теза про те, що церква одержала Святий Дух від самого Христа через апостолів, що заснували перші християнські громади.
Ф. Энгельс так характеризував суспільство і державу римської імперії періоду упадку: "Римська держава перетворилася в гігантську складну машину винятково для висмоктування соків з підданих".
Християнство створювалося людьми, що прагнули знайти реальний вихід з того соціально-психологічного тупика, у якому зайшло античне суспільство й антична ідеологія
Кілька десятків тисяч членів знатних єврейських родин і ремеслеників послідовно висилалися спочатку в Месопотамію, потім у Малу Азію і Сирію в епоху воєн Антіоха ІV Эпіфана, у Грецію й у прибережні міста Середземномор'я, включаючи і Рим. Євреї складали після цього вагому частину міського населення. Чимале число євреїв знайшло собі заняття, ставши солдатами. Багато хто