Культура в об'єктиві релігії
У межах Римської імперії євреї користувалися навіть деякими перевагами; однак теократичний ідеал, у силу якого релігійна громада доходила до ототожнення з державою, не міг бути реалізований, а якщо і здійснювався, то в дуже незначній мірі.
На початку нашої ери євреї складали сім млн. в імперії, населення якої можна визначити в 65-70 млн. Таким чином, один житель з десяти був євреєм: на елліністичному Сході ця пропорція доходила до однієї до п'яти.
З цих 7 млн. не більш четвертої частини, згідно переписування, проведеному по велінню Августа, мали права римських громадян, тобто були вільними підданими. В еміграції в цілому чисельність євреїв досягла помітної величини - 5 млн. Три основних елементи підтримувало їхню єдність: монотеїстична віра, синагога і святкування суботи. Питання про майбутнього месію їх навпаки розділяло. Концепція "царства" - патріархального, дезорганізованого, що втілювало протиріччя між містом і селом, - тепер здавалося відповідало їхнім складним проблемам.
Книги Нового завіту - дзеркало цієї ситуації.
Таким чином, на відміну від буддизму й ісламу, християнська релігія дуже рано виявилася пов'язаною з людьми і країнами, зовсім відмінними від тих людей і країн, що її породили.
Про це докладно розповідається на сторінках Біблії.
Грецьке слово „біблія" означає множину від слова "біблос" - книга.
Біблія - це ціла бібліотека древніх ідеологічних, історичних і літературних пам'ятників, створених на Близькому Сході протягом 15 століть (ХІІІст. до н. е. - ІІ ст. н
Біблія складається з 39 книг Старого і 27 книг Нового заповіту.
Якщо 27 книг Нового завіту абсолютно єдині для всіх християн, то в поглядах на Старий заповіт у християн є великі розбіжності.
Найчастіше використовується грецький переклад Біблії ІІІ-ІІст. до н. е. , іменований завдяки переказу про 70 перекладачів Септуагінтою.
Найдавніші християнські церкви - східні, православні і західна католицька приймають Старий завіт по тексту Септуагинти.
У Септуагинті, котра дійшла до нас на елліністичній грецькій мові по-перше на 11 книг більше, ніж у давньоєврейському тексті, а по-друге, ряд канонічних книг мають ще й грецькі додатки до свого тексту. Православні включають ці 11 книг і вставки в інші книги в Старий заповіт, Але з приміткою, що "дійшли до нас грецькою мовою" і являються неканонічними – корисними для душі, але не "богодухновенними".
Новий заповіт вважається священним тільки для християн і має однаковий для всіх християнських напрямків текст. У протестантів і сектантів молитов за покійних, вимолювання їх, прощення гріхів немає. Обумовлюється ця розбіжність прийняттям ними лише канонічних книг Біблії. У канонічній частині Біблії вказівок за померлих немає.
Зате в Другій книзі Маккавейській, прийнятноій в якості неканонічної тільки православними, є пряме твердження і похвала обряду молитов у залишення гріхів покійних. Для самої релігії ці біблійні розходження відіграють величезну роль.
Приміром, культ молитов за покійних знайшов своє місце у православ'ї. Таким чином, дуже ґрунтовні різночитання Біблії відбиваються у віровченнях окремих віросповідань.