Культура в об'єктиві релігії

визначених до порятунку, може ввійти будь-який віруючий у Бога. Тому що віра і є критерій приречення.

Важливе місце в православ'ї займають обряди-таїнства, під час яких, по вченню церкви, на віруючих сходить особлива благодать. Церква визнає сім таїнств:      водохрещення - таїнство, в якому віруючий при троєкратному зануренні тіла у воду з призиванням Бога-Отця і Сина і Святого Духа знаходить духовне народження.

У таїнстві миропомазання віруючому подаються дарунки Святого Духа, що повертають і зміцнюють у житті духовному.

У таїнстві причащання віруючий під видом хліба і вина вкушає саме Тіло і Кров Христову для Вічного Життя.

Таїнство  покаяння чи сповіді - це визнання гріхів своїх перед священиком, що відпускає їх від імені Ісуса Христа.

Таїнство священства відбувається через єпископське рукопокладання при призначенні того чи іншого обличчя в сан священнослужителя. Право здійснення цього таїнства належить тільки єпископу.

У таїнстві шлюбу, що відбувається в храмі при вінчанні, благословляється подружній союз нареченого і нареченої.

У таїнстві єлеопомазання (соборування) при помазанні тіла єлеєм призивається на хворого благодать Божа, що зціляє немочі сердечні і тілесні.  

Православ’я на Русі

В історії Київської Русі маємо дві окремі релігійні і, відповідно, культурні доби. До 988 р. , як зазначалося, за­собом задоволення духовних потреб східних слов'ян був анімізм, в основі якого лежало обожнення сил природи та поклоніння духам предків

Під кінець X ст. з розвитком руссської державності великокнязівська влада приходить до необхідності створення єдиної системи офіційної релігії — християнства. Християнство стало найсильнішою зброєю в зміцненні державного і соціального ладу і у всякому відно­шенні мало виключно прогресивний характер, з ним по­чинається нова доба в історії нашого народу, яка характе­ризується прилученням до європейської цивілізації. На фундаменті християнства виростає християнська культура в усіх своїх виявах і формах.

Проте під личиною християнства ще протягом століть серед східних слов'ян зберігався релігійний дуалізм, або двовір'я, що полягало у дотриманні язичницьких за поход­женням звичаїв та обрядів (таких, зокрема, як святкуван­ня приходу весни, свято Святого Андрія Первозванного, свято Калити), витворився новий вид християнства, який увібрав, окрім власне християнської обрядовості, культи давніх старослов'янських вірувань. Із прийняттям христи­янства у Київській Русі поширилася нова, витончена й складно зорганізована релігія. Християнство принесло в наші землі культ Софії — Премудрості Божої. Мудрість, а з нею віра, надія, любов — це християнські цінності, які знайшли відгук у народі, котрий має характер, психологію, в цілому менталітет переважно ліричний і прислухається в своїх діях, перш за все, до свого серця. Недарма серед хри­стиянських культів святих найорганічніше українським народом був сприйнятий культ Богородиці — Матері всіх матерів.

 З X ст. з поширенням християнства панує візантійський стиль у ремеслах, письменстві, мистецтві, праві. Разом з ним відбулися якісні зміни в світогляді і побуті русичів: нова релігія широко відкрила двері візантійству в усіх сферах життя.

Із уведенням християнства піклування про освіту взяли на себе держава і церква. За князювання Володимира в Києві вже існувала державна школа, в якій навчалися діти з найближчого оточення князя. Школа для підготовки