Культурна політика України - короткий історичний огляд та оцінки

Зміст 

1. Середньовiччя (IX - XIV ст. )

2. Вiки литовсько-польського панування

3. Гетьманська доба та втрата автономiї

4. Нацiонально-культурне вiдродження Надднiпрянщини в XIX ст.

5. Нацiональне вiдродження в Галичинi

6. Визвольнi змагання. Вiдродження й загибель Української держави

7. "Українiзацiя" та "Розстрiляне вiдродження".

8. "Культурна революцiя" та нищення української культури

9. "Українська радянська культура"

10. "Шiстдесятництво" та диссиденти

11. Перебудова. Першi кроки до незалежностi

12

"Медовий мiсяць" української незалежностi

13. Сучасний стан укpаїнської культуpи та проблеми здійснення культурної політики

14. Регiони України: iсторичнi, етнiчнi, культурнi особливостi

15. Нацiональнi меншини


1. Середньовiччя (IX - XIV ст. )

Хоча в захiдних унiверситетських курсах добу середньовiччя на територiї теперiшньої України пiд впливом росiйських iсторiографiчних схем досі прийнято розглядати в контекстi росiйського iсторичного процесу, однак аналiз позбавлених полiтичної тенденцiйностi iсторикiв та етнологiв переконливо доводить: київський перiод, пов'язаний з найвищим розквiтом княжої Русi (урвався 1240 року разом iз захопленням Києва татарами), мав безпосереднiм продовженням перiод галицько-волинський (де аж до 1349 року iснувала могутня українська держава); традицiя давньоруської державностi у певному сенсi продовжилася й у Великому князiвствi Литовському, де етнiчно й культурно домiнував українсько-бiлоруський елемент.

Надзвичайно важливим для всього подальшого процесу формування українсько ї нацiї та її культури стало здiйснення того, що можна назвати релiгiйно-культурним проектом князя Володимира Святого. Аби зцементувати розрiзненi, хоча й пiдкоренi силою зброї схiднослов'янськi племена, князь Володимир вдався 988 року до запровадження християнства вiзантiйського обряду як державної релiгiї. Втiм, самим актом навернення його проект не обмежився - разом iз грецькими та болгарськими священниками до Києва прибули численнi будiвничi, художники, лiтератори. У надзвичайно короткий термiн у Київськiй державi виникла, за монаршими задумом та волею, "висока" культура, взорована на багатiй культурi Вiзантiї. Втiм, мовою церкви та "високої" культури стала не грецька й не мiсцева - скажiмо, полянська, - говiрка, а так звана церковнослов'янська, фактично - болгаро-македонська. Причини, видається, були суто утилiтарнi - на той час уже iснувала багата релiгiйна лiтература цiєю мовою, загалом зрозумiлою нашим предкам, тож її можна було практично механiчно ввести до релiгiйного та культурного обiгу. Як зауважує Р. Якобсон, "багатющий врожай золотого вiку болгарської лiтератури при царi Симеонi (893-927) був повнiстю засвоєний на Русi пiсля її хрещення" [1].

Все це пояснює i чому став можливим "культурний вибух" у Київськiй Русi XI - XII столiть, i чому бiльшiсть явищ цiєї культури несуть явний знак вторинностi. "Висока" культура Київської Русi як наслiдок вiзантiйсько-болгарського щеплення, здiйсненого через послiдовну державну полiтику, хоча й дала чимало прекрасних плодiв, однак мало що з неї стало органiчною частиною питомої нацiональної культури, навiть елiтарної. На жаль, спадщина цього часу дiйшла до нас у вельми фрагментарному виглядi.

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні