Льюїс Генрі Морган

що без її знищення неможливо ліквідовувати феодалізм. «Революція в Європі, — підкреслює він, — аби бути успішною, повинна змести попів і аристократів разом»[48]. А народну революцію в Європі він рахував настійно необхідною. «Шторм демократії, — писав він, — необхідний, причому не лише над Римом, але і над Італією і всією Європою, аби змести несправедливу земельну систему, яка калічить простих людей, несправедливі закони, які не дають їм шансу допомогти самим собі, ганебних аристократів, які позбавили їх прав в минулі часи, коли нинішнє покоління ще не народилося, і нарешті, останнє по рахунку, але не за значенням, змести цю ганебну ієрархію і всі інші ієрархії, які є притулками аристократії, її апологетами і захисниками і є найбільш безжалісними і ненажерливими аристократами зі всіх, які будь-коли плодилися в світі»[49].

Критика Моргана не обмежувалася аристократією і духівництвом. Кидаючи звинувачення англійської аристократії, він в той же час підкреслює, що не вона зараз є дійсним господарем країни. «Правлячою силою» в Англії є «плутократія», до складу якої входять «крупні купці, крупні мануфактуристи, крупні банкіри», «залізничні капіталісти». «Стара аристократія, — пише Морган, — не зметена лише тому, що це зруйнувало б принципи, які дуже дороги плутократії, аби вона могла дозволити так з ними звертатися»[50]. Збереження її вигідно для «баронів багатства, лордів комерції, торговців і підприємців», бо дозволяє їм відводити від себе незадоволеність народних мас[51].

«У Англії, — помічає Морган, — не буде реформ тому, що маси, на рід не мають потужного класу, який представляв би в нації великі доктрини рівності і братерства всіх людей»[52]. Надалі, побувавши на робочому мітингу в Гайд-парке, він дещо змінив свою думку.

«Ці мітинги, — писав він, — поступово організовують суспільне відчуття проти існуючого порядку речей, але ця сила ще дуже слабка

Купці, капіталісти і представники середніх шарів тримаються подалі від цих мітингів, тому що їх слухачі на іншій, стороні. Такі мітинги показують слабкість республіканського елементу в Англії. Hо, коли час прийде, якщо воно прийде, робочі люди піднімуться на купців і торговців так само, як і на аристократів, і скинуть їх з дороги як одне ціле»[53].

Украй показово для характеристики переконань Моргана його відношення до Паризької Комуни. Навіть повіривши в тих, що поширювалися буржуазною пресою небилиці про вандалізм комунарів, свідомому знищенні ними культурних цінностей, Л. Г. Морган проте бере їх під захист і таврує катів. Першу згадку про Паризьку Комуну ми знаходимо в його записах, зроблених під час перебування в Берліні в травневі дні 1871 р. «Коли я пишу ці рядки, — читаємо ми, — безсоромна французька асамблея криваво знищує цей республіканський елемент у Франції, який хоча і є грубим і невірно керованим, але має бути врятований для загального блага нації»[54]. Розправу версальцев над комунарами він прямо характеризує як «злочин», що здійснюється проти свободи[55]. Перші його замітки після прибуття в Париж, де він знаходився з 15 по 26 червня 1871 р. , знову відносяться до Комуни. Морган суворо засуджує англійську пресу, яка, живлячи ненависть до «уряду робочих людей», день за днем переконувала Тьера захопити Париж і покінчити з Комуною, хоча і знала прекрасно, що це приведе