Льюїс Генрі Морган

статтях Морган в який вже раз звертав увагу на провал урядової політики по відношенню до індійців і знову закликав до того, що її рішучому передивляється[63]. Про це ж говорилося і в його листі до президента Хейсу від 6 серпня 1877 р. Не можна сказати, аби воно залишилося абсолютно без наслідків. Під явним впливом листа Моргана і його виступів у пресі в щорічному посланні президента конгресу з'явилися слова про те, що «багато хто, якщо не більшість наших воєн з індійцями, має свою причину в порушених обіцянках і несправедливих діях з нашого боку». Про те, що наполегливою необхідністю є вживання заходів по поліпшенню умов життя індійців[64]. Проте все це так і залишилося словами. Жодних реальних дій в цьому напрямі американським урядом зроблено не було.

Як виявляється із сказаного, Моргану далеко не все подобалося в житті американського суспільства. Проте в тому ж самому журналі подорожі по Європі, в якій ми знаходимо не лише гнівну критику аристократії і духівництва, але і різкі випади проти англійської і французької буржуазії, Сполучені Штати з'являються як найкраща зі всіх країн. «Я буду дуже рад, — пише він в мить, коли його подорож була близька до завершення, — коли прибуду туди (у Нью Йорк) і виявлюся під Зірками і Смугами. Наша країна — благодатна н благословенна земля. Наші установи не мають собі рівних і наш народ більш просунувся по шляху розуму і процвітання, чим який або інший на цілому світі»[65]. Звичайно, дещо в цій заяві можна віднести за рахунок туги по батьківщині, що охопила людину, що більше року прожив на чужині. Але основна думка виражена досить ясний.

Американське суспільство, про яке настільки захоплено відзивався Морган, було капіталістичним

Але помилився б той, який на підставі всього цього зробив би вивід, що Морган захоплювався капіталістичними стосунками і вважав їх справедливим, що капіталізм був для нього ідеальним суспільним устроєм. Справа йде зовсім не так. Ще в своїй лекції «Дифузія проти централізації», прочитаної в 1852 р. , Морган звертав увагу на антагонізм у відносинах між працею і капіталом.

«Капітал і праця, — говорив він, — суть дві незалежні сили, зв'язані природними узами, але що завжди знаходяться на протилежних сторонах. Капітал вельми схильний збагачуватися за рахунок праці і користується будь-якою можливістю, аби диктувати праці свої умови. . . Якщо взяти до уваги, як управляється Світ, то абсолютно недивно, що капітал бере перемогу і тримає працю в поневоленні»[66].

Так, на жаль, буває, але так, на думку Моргана, не повинно бути. Один із способів ліквідації такого положення полягає в тому, аби уряд встав на захист праці і приборкав «жадібні і голодні апетити капіталу»[67]. Але головний і основний вихід Морган бачить в тому, аби всі робітники самі стали власниками. «Вища гарантія праці полягає в дифузії капіталу. Після того, як власність певною мірою потрапляє до рук праці, капітал і праця більше не будуть в протилежних руках, але з'єднаються. Праця тим самим остаточно позбавиться від поневолення і вперше стане действителыю і назавжди незалежним»[68]. І Морган був глибоко переконаний, що процес перетворення робітників у власників успішно протікає в США і рано