ЛЕОНІД БИКОВ

вийшов на екрани країни, Бикова у Харкові вже не було. Він остаточно порвав з театром і поїхав з дружиною і двома дітьми в Ленінград, у місто, яке, власне, і вивело його у великий кінематограф. Рішенню переїхати у це місто сприяло й те, що Бикову пообіцяли на "Ленфільмі" дати спробувати себе в кінорежисурі. У 1963 році він уже самостійно зняв комедію "Зайчик", в якій зіграв головну роль. І хоч у прокаті картина зайняла не найостанніше місце, критика його дружно лаяла. Оскільки покладених на нього надій Биков не виправдав, керівництво "Ленфільму" до режисури його більше не допускало. А через рік він із сім'єю взагалі залишив Ленінград і переїхав до Києва. Причину від'їзду можна знайти у листах Бикова одному з близьких друзів по харківському театру - Миколі Бориченку. У одному з листів він пише: "Вже майже рік не знімаюся. Не хочу. Відмовився від 9 сценаріїв. Не хочу брати участь у брехливих і антихудожніх речах. . . ". Це правда - за період з 1966 по 1971 рік Биков не знявся в жодному фільмі.

Давньою мрією Леоніда Федоровича була постановка картини про героїзм радянських льотчиків у роки війни. Любов до людей цієї професії жила у ньому постійно. Тому, коли наприкінці 60-х з'явилася можливість постановки такого фільму, Биков тут же вхопився за неї. У співдружності із сценаристами Євгеном Онопрієнком і Олександром Сацьким було написано сценарій майбутньої стрічки "В бій ідуть тільки "старики". Однак знімати її довго не давали, вважаючи зміст не дуже героїчним. Тільки у 1972 році Биков нарешті розпочав зйомки фільму. Картина вийшла на екрани країни на початку 1974 року і швидко завоювала величезну популярність у публіки. На Всесоюзному фестивалі у Баку фільм отримав почесний приз.

Після тріумфального успіху фільму "В бій ідуть тільки "старики" не помічати талановитого режисера було вже неможливо

У тому ж році йому було присвоєно звання народного артиста України. Тим часом Биков розпочав зйомки нової картини, і темою її знову була війна. Фільм називався "Ати-бати, йшли солдати…" (сценарій написали Борис Васильєв і Кирило Раппопорт). У головних ролях знялися Володимир Конкін і сам Леонід Биков (це була його 22-а роль).

Зйомки проходили взимку під Загорськом, стояли люті морози, від яких страждали не тільки люди, а й техніка, зайнята у зйомках. Після цієї роботи Биков зліг з інфарктом. Однак справді героїчна праця учасників цієї картини виявилась не марною. "Ати-бати. . . " стали новим тріумфом режисера і актора Леоніда Бикова. У 1976 році він був удостоєний Державної премії Української ССР.

Здавалося б, настав зоряний час Леоніда Бикова. Але на початку 1979 року він несподівано пише лист-заповіт на ім'я своїх друзів - Миколи Мащенка й Івана Миколайчука. Крім чисто матеріальних розпоряджень на випадок смерті, він розписав сценарій своїх. . . похорон: "Не треба ніяких промов над могилою, скажіть тільки "Прощай!" - і заспівайте мою улюблену пісню "Смуглянка". Інакше я встану з труни і піду від вас". . .

Передчуття не зрадило його. 12 квітня 1979 року Леонід Биков загинув у автомобільній аварії. На його похоронах друзі співали "Смуглянку".

 

 

1 2