Латинська мова. Загальні відомості. Періодизація

ніж сабініанці; вони розвивали традиції республіканських юристів та успішно працювали в галузі казуїстики.

Післякласичний період — І-ІІ ст. н. е. Представниками цього періоду є Сенека, Марціал, Ювенал, Таціт, Апулей, мова яких відрізнялася значною своєрідністю у виборі стилістичних засобів.

У цей період видатні юристи Муцій Сцевола, Юній Брут, Маній Манілій були названи Помпонієм (видатний юрист II ст. , який залишив багато творів різної тематики) засновниками цивільного права у тому розумінні, що саме це покоління юристів створило юридичну літературу, яка охоплює римську правову систему в цілому.

УII ст. юрист Флорентин, який не належить до жодної зі шкід склав «Інституції» (Посібник основ права) у 12 книгах. Одночасно з ним провінційний професор Гай пише «Інституції» у 4 книгах, які стали найпопулярнішим підручником з римського права в період античності — єдиний класичний твір, що дійшов до нас повністю.

Видатні юристи Цельс, Юліан, його учень Секст Цецилій Африкан, Ульпій Марцелл, Клавдій Трифонин, Цервідій Сцевола та його учень Папініан, Ульпіан, Павл, Модестин (останній юрист-класик, учень Ульпіана) створили значні твори. Історичне значення їх творів полягає в тому, що у своїх працях вони наводили тексти різних законів (починаючи з деяких текстів Закону XII таблиць), едиктів, старих конституцій, які інакше не дійшли б до нас.

Твори найвидатніших юристів характеризують їх як дуже освічених людей. Вони чудово знали не лише праці своїх попередників, але й дуже часто цитували поетів (зокрема, Гомера), філософів, ораторів (грецьких та римських, наприклад Демосфена та Цицерона).

Пізня латиньIIIVI ст. У 313 р. імператор Костянтин видає Міланський Едикт, який ставить християнство у рівне положення з іншими віросповіданнями

З'являється християнська література латинською мовою — Гієронім (348-420), Августин (354-430). УIV-V століттях юристи не мали інтелектуальної самостійності: надто великим був авторитет наукової спадщини їхніх попередників. Вони вносили зміни в праці класиків, які продовжували служити навчальною літературою. Під час правління Юстиніана (527-565) була відроджена на державному рівні юридична культура та юридична освіта.

Архітектура.

Розвиток італійського образотворчого мистецтва і літератури у добу середньовіччя та Ренесансу якнайтісніше пов'язувався з долею міських громад і надзвичайно напруженою боротьбою всередині їх, проте нам не з руки розглядати суспільну ситуацію в усіх подробицях та фазах змін. Проте у XV ст. скрізь спостерігалося послаблення демократичних підвалин, попри окремі заколоти, як-от Савонароли у Флоренції. Повсюди ширився рух за встановлення національної державності, загострювалася боротьба самоправних міст із запосілістю феодалів — за вільний ринок, зростало тяжіння до центральної влади. На зламі XVI—XVII ст. аристократія в Англії та Нідерландах завбачливо пристосувалася до новочасних потреб. Схожий процес відбувався і у Франції, але він великою мірою стримувався війнами між католиками та гугенотами. Німеччина пасла задніх через надмірну феодальну подрібненість, породжену ще Священною Римською імперією, а Італія залишалась геть уся покраяна кордонами через опір папства рухові до національної злуки. Така ситуація сприяла ранній появі вільних громад, проте водночас давалася взнаки необхідність побільшувати політичні організації. Під цю пору народилась сеньйоріальна реакція; це ж відбувалось і на інших теренах, де аристократія не бажала погодитися з розвитком купецтва. Це особливо виразно помітно на прикладі Генуї.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10