Латинська мова на сучасному етапі

номері надає місце для публікації латинських віршів, а також розважальним матеріалам - кросвордам і т. п. - латинською мовою.

Нарешті, латинською мовою видаються журнали, спеціально присвячені живий латині: "Latinitas" (Ватикан), "Palaestra Latina" (Барселона), "Vox Latina" (Саарбрюккен), "Vita Latina" (Авиньон), "Orbis Latinus" (Мендоса, Аргентина). У цих журналах систематично публікуються результати роботи, що ведеться в різних країнах, по нормуванню новолатинської лексики. Критичний звід цих матеріалів у виді фундаментального словника складає одну з найважливіших задач, включених у програму діяльності Міжнародної академії сприяння латинської освіченості.

Не можна не згадати тут також і про книги новолатинської поезії останніх десятиліть. Такі збірники віршів видатних латинських поетів сучасності Уго Энрико Паоли (Флоренція, 1961) і Германа Веллера (Тюбинген, 1946), збірник "Vita Camena", що містить зразки творчості п'ятдесятьох авторів із сімнадцяти країн (Цюріх, 1961), збірник "Carmina latina recentiora" (Лейхлинген, 1974).

Огляд основних моментів історії латинської мови як міжнародної мови наукової і художньої культури дозволяє зробити висновок про його здатність жити і розвиватися в цій функції відповідно до потреб нашого часу.  

 

3. Латинь і медицина 

Фармацевтична термінологія, як і термінологія інших наук, широко використовує грецькі і латинські слова та словотворні елементи. Ще в геніального грецького лікаря Гіппократа (460-377 р. до н. е. ) були дій, присвячені вивченню лікарських засобів (у давнину професії лікаря і фармацевта не розмежовувалися). В імператорському Римі жили і працювали грецькі філософи, учені та лікарі. Одним з їх був Клавдій Гален (II ст. н. е

). Саме він запропонував з рослинної і тваринної сировини видобувати корисні речовини, застосовуючи методи подрібнення (“галенові препарати”). У величезній за обсягом (37 книг) енциклопедичній праці римського письменника і вченого Плінія Старшого (1 ст. н. е. ) “Природнича історія” значну увагу приділено лікарським засобам рослинного і тваринного походження.

Епоха Відродження (Ренесансу) відкрила для наступних поколінь багато літературних творів, пам'ятників монументальної скульптури. У цей період у всі європейські мови проникнув великий вплив латинської лексики, що відносилась, головним чином, до інтелектуального життя суспільства, його культури, науки, медицини. Саме в цю епоху закладаються основи міжнародної медицинської термінології на латинській мові.

Медична освіта неможлива без володіння основами латині. Вивчення латинської мови має велике значення в підготовці медичного спеціаліста середньої ланки, оскільки допомагає свідомо засвоювати і розуміти медичні терміни латинсько-грецького походження, з якими він зустрічатиметься і буде послуговуватися у своїй практичній діяльності. Медикам з давніх часів відоме таке латинське прислів'я: Invia est in medicina via sine lingua Latina – Непрохідний шлях у медицині без латинської мови. справедливе це твердження і наша година.

Фармакологія – наука, яка вивчає дію лікарських засобів на організм. Латинська фармакологічна термінологія включає назви груп лікарських засобів (наприклад, sedativa – заспокійливі засоби та ін. ), номенклатурні назви окремих засобів, що відбивають фармакотерапевтичну дію (наприклад, Cordiaminum від лат. cor, cordis n - -серце; Analginum від гр. algos – біль, an – заперечення, відсутність тощо), а також рецептурні формулювання й вислови.

Фармакопея (від грецького pharmakon – ліки+poіeo – роблю, виготовляю) – це звід державних законів про лікарські засоби й форми, збірник стандартів, що

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні