Леонід Арсенійович Булаховський

ширших закономірностей. Поглиблювати, поліпшувати наші знання про аналогію (особливо в морфології) — до цього закликав дослідник. «Царина морфології, до того ж,— область неминучого панування граматичної аналогії та споріднених їй явищ. Хто не хоче пройти повз них неуважним, байдужим, поспішаючим до більш легких об'єктів, той з необхідності повинен взяти на себе працю терпеливого розгляду ряду фактів цього порядку. Ніщо, можливо, не потребує зараз більшого удосконалення в галузі порівняльно-історичного методу  в мовознавстві, як саме останнє коло явищ. . . », — так писав наш видатний славіст, вказуючи на важливість проблеми граматичної аналогії1. Заняття Леоніда Арсенійовича аналогією ґрунтувалося й на його загальній концепції про характер мовної структури, на його розумінні того, що мова — це не система явищ, як часто дехто твердить, а організація, яка намагається бути системою, але нею ніколи не буває (про це див. нижче).

Питаннями граматичної аналогії та споріднених явищ вчений займався майже в усіх своїх численних працях, присвячених розглядові граматичної структури слов'янських мов (історичні граматики, коментарі, нариси з окремих питань тощо). Чільне місце посідає граматична аналогія і в дослідженнях Л. А. Булаховського із слов'янської акцентології, де без її врахування взагалі не можна зробити й кроку.

Крім граматичної будови слов'янських мов, Леонід Арсенійович досліджував і шляхи розвитку та взаємні впливи мов літературних. Ще в 1928 році вийшов його «Вступ до нарису літературної болгарської мови». У 1951 році він пише «К истории взаимоотношений славянских литературных языков». Ця розвідка своїм високим теоретичним рівнем привернула увагу не тільки наших вітчизняних мовознавців, але й зарубіжних (вона була перекладена на чеську мову й опублікована в Чехословаччині).

Не можна не згадати ще однієї сторони діяльності Леоніда Арсенійовича. Він був добрим знавцем слов'янської етимології

Етимологічним питанням присвятив він увагу в багатьох своїх працях історичного характеру. Крім того, дослідник написав ряд етимологічних етюдів. Серед них, наприклад, його розвідки, видані в 1948 році: «Общеславянские названия птиц», «Славянские наименования птиц», «Славянские наименования птиц типа сложений (composita)». Етимологічні питання порушує Л. А. Булаховський і в своїй статті «Лінгвістичні уваги про міфологічні назви „Слова о полку Ігореві"» (1959). Цікавій проблемі деетимологізації присвячені його нариси «Деэтимологизация в русском языке» (1949), «Деэтимологизация сложений в русском языке» (1951), «Типы деэтимологизации в русском языке» (1953).

Важливими для етимологів є погляди вченого на етимологічні дослідження взагалі. Враховуючи всю складність етимологічної роботи і виходячи з положення, що мовознавець, і особливо, етимолог, у своїй діяльності майже завжди має справу з імовірностями (це Леонід Арсенійович неодноразово підкреслював), Л. А. Булаховський вимагав старанного вивчення всіх можливостей пояснення будь-якого слова. Не можна прихильно поставитися до методів роботи тих дослідників, які хочуть підвищити ймовірність своїх пояснень категоричними додатками на зразок «безперечно», «нема сумніву» і т. д. На жаль, такі факти трапляються. Наведемо один приклад: відомий чехословацький лінгвіст та етимолог Вацлав Махек у своєму етимологічному словнику чеської і словацької мов, який недавно вийшов, пояснюючи спільнослов'янське слово пес, пише буквально таке: «Воно виникло, безсумнівно, з призовного вигуку пс! пс!, засвідченого як звертання до собаки. . . ». Не вдаючись у розгляд цього сумнівного тлумачення, зазначимо тільки, що проф. В. Махек вибрав, з числа існуючих, найбільш непереконливу етимологію і його

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11