ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА ЯК САМООРГАНІЗАЦІЯ ХУДОЖНЬОЇ СВІДОМОСТІ

діалектичному розвитку вона проходить різні стадії, що категоріально визначаються як прекрасне, піднесене, приземлене тощо” [9, 10 – 12] [Підкреслено мною – Т. Д. ].

Естетичним сприйняттям світу і людини є сприйняття, так би мовити, “у контексті” краси, причому естетичне сприйняття може бути як результатом свідомої інтенції на те, щоб побачити світ прекрасним (така інтенція потребує певної культури особистості), так і спонтанною реакцією людини в певній ситуації. Специфічна предметність естетичного сприйняття – сприйняття світу і людини “у контексті Краси” – розгортається у просторі опосередковувань граничного відношення прекрасне–потворне. Естетична якісність сущого є глибоко структурованою. Основні структурно-змістовні її елементи зафіксовані в естетичних категоріях. “Естетичне” є формальною категорією, що відрізняє естетичний вимір буття сущого від інших. Цей вимір визначається як буття за законами краси (тобто за законами гармонії, єдності багатоманіття, внутрішньої довершеності тощо). Утім, слід зважати на те, що категорія краси “не розкладається без залишку” на свої раціонально-понятійні визначення і потребує безпосереднього розуміння, духовного інсайту. Категорія краси, таким чином, є естетичною метакатегорією, що визначає саму естетичну змістовність сприйняття і переживання. Існування протилежної категорії “потворного” не означає, що існують естетичні феномени, абсолютно непричетні до законів краси. Навпаки, саме оцінювання за цими законами в межах законів краси і дозволяє тільки виявити елементи потворного в цілісній картині реальності. Парадокс полягає в тому, що за межами законів краси потворного як такого не існує. Цей парадокс є безпосереднім проявом способу буття краси, способу дії законів краси в цьому світі. Тут ці закони не є самодостатніми, спокійно-нерухомими. Тут краса кожну мить порушується, навіть гине. Буття краси, таким чином, є трагічним, бо опосередковане загибеллю, повстанням потворного

З логічної точки зору, красу слід трактувати не як абстрактну, а як конкретно-всезагальну категорію, що в своєму конкретному бутті розгортається в безкінечний ряд моментів аж до протилежності собі, до самозаперечення. Суще як естетичний феномен, суще в контексті краси являє собою складне, рухливе, внутрішньо-розчленоване ціле. Елементи цього цілого є типологізованими в естетичних категоріях. Виходячи з наведеного логічного способу буття краси як метакатегорії, інші категоріальні моменти (типи) естетичного можна визначити наступним чином. Потворне – абстрактна протилежність, самозаперечення краси (але лише абстрактна, бо конкретно потворні елементи, як було сказано, визначаються тими ж самими законами, як і їхнє порушення). Трагічне – феномен саморуйнування прекрасного як результат зіткнення вільних сутнісних сил людини і світу між собою. Свобода парадоксальним чином є і внутрішнім законом краси і джерелом її саморуйнування. Комічне – симетрична щодо трагічного категорія, це саморуйнування потворного, відкриття його позірності, виявлення “під” ним прекрасних законів життя. Піднесене – це синтез трагічного і героїчного з безпосередньо-прекрасним. Героїчне – це трагічно-прекрасна дія. Гармонійне – це спокійно “розчинена” в життєвому матеріалі краса. Чарівне – це гармонійне або прекрасне в поєднанні з надзвичайним, неочікуваним. Витончене – це поєднання гармонійного або прекрасного з чарівним і своєрідним за формою. Драматичне – це певне “виродження” трагічного, де переживання і перипетії певною мірою відчужуються від трагічного смислу. Смішне стоїть в аналогічному відношенні до комічного.

Наведена логічна схема категоріальних моментів естетичного може бути узагальненою до єдиного “сюжету” буття краси: її “життя” – її “смерть” – її “відродження”. Ця схема має вже не суто логічний, а загальнокультурний онтологічний смисл. Таким

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні