ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА ЯК САМООРГАНІЗАЦІЯ ХУДОЖНЬОЇ СВІДОМОСТІ

чином, художня предметність мистецтва “замикає” життєвий матеріал (через його естетичну рефлексію) на первинну онтологію людського життя. Символи-міфологеми “життя”, “смерть” і “відродження” в сучасній науці мають категоріальне визначення як впорядкованість (космос), невпорядкованість (хаос) та хаотизація (ентропія) і впорядкування (стохастичність), що їх опосередковують. Ми приєднуємося до думки дослідників, які вважають, що категорії прекрасного, потворного і т. д. , є, насамперед, загальнокультурними, онтологічними категоріями, хоча цей первісний їхній зміст прихований за естетичною функцією. Як слушно зазначав О. К. Шевченко, у глибинному культурно-історичному контексті естетичні категорії “онтологізуються і набувають вигляду загальнокультурних універсалій, надіндивідуальних дорефлексивних матриць світопереживання” [10, с. 4]. Отже, категоріально-естетична рефлексія не є самоціллю, а лише засобом усвідомлення дорефлексивних данностей.

Таким чином, саме категоріальна система естетичних якостей світу, що відтворені в літературному тексті, і є тим незмінним каноном, який (хочемо ми цього чи ні) визначає міру художньості того чи іншого тексту. Якщо спосіб відтворення цих якостей є мінливим і змінюється у відповідності до зміни стилей, творчих методів і цілих культурних епох, - то самі ці якості є завжди тими самими, хоча їхнє сприйняття і переживання також є мінливим та індивідуальним. У тому і полягає основне завдання критика, щоб за мінливим побачити незмінне, за індивідуальним – загальнозначуще. Категоріально-естетичний аналіз твору має бути тим центром роботи критика, навколо якого можуть розгортатися всі інші його зацікавленості і будь-яка інша проблематика літературного чи навкололітературного типу. Збереження цього центру, по-перше, не дозволятиме критиці позбутися свого основного завдання – оцінювання художнього рівня творів, а по-друге, зберігатиме її власне місце між двома вказаними крайнощами – відчуженням від літератури і “розчиненням” у ній. Перспективним уявляється детальний розгляд специфіки і принципів категоріально-естетичного аналізу творів саме в рамках літературної критики (на відміну від спеціально-наукового аналізу), що стане предметом спеціального дослідження.

Література

1. Барт Р. Удовольствие от текста / Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика. – М. , 1989.

2. Барт Р. Что такое критика / Там само.

3. Большаков В. П. Познавательная роль эстетического отражения действительности / Диалектика познания. – Л. , 1988.

4. Галич О. А. Історія літературознавства. – Луганськ, 2002.

5. Ізер В. Процес читання: феноменологічне наближення / Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. – Львів, 1996.

6. Павличко С. Д. Дискурс модернізму в українській літературі. - К

, 1999.

7. Парандовський Я. Алхімія слова. – К. , 1991.

8. Рорті Р. Філософія і дзеркало природи / Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія. – К. , 1996.

9. Савилова Т. А. Эстетические категории: Опыт классификации. – К. , 1977.

10. Шевченко О. К. Онтологія трагічного та феномен трагедії в європейській культурі. – Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філос. н. – К. , 1995.

11. Шерех Ю. Два стилі літературної критики // Слово і Час. – 1992. - № 12. - С. 9-18.

12. Эпштейн М. Н. Парадоксы новизны. О литературном развитии ХІХ – ХХ веков. – М. , 1988.

 

 

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні