Ліберальна концепція держави Максима Ковалевського

style="text-align: М. Ковалевський був прихильником двопалатного представництва. У праці “Походження сучасної демократії” він писав: “Одне безсумнівно доведене досвідом представницьких установ – це та користь, яку демократія може отримати з існування поруч з палатою народних представників менш рухливого у своєму складі і тому більш стійкого у своїй політичній програмі сенату чи ради” [17, с. 287]. У творі “Демократія і її політична доктрина” автор додає, що завдяки розвиткові демократії двопалатна система “є гарантією прав корпоративних утворень, громад, міст, земств тощо” [15, с. 52].

Для М. Ковалевського встановлення демократичних порядків зовсім не спричиняло виникнення республіканської форми правління. У статті “Прогрес” [19] він підкреслює, що має виникнути поєднання вкрай несприятливих обставин, аби змусити народ віддати перевагу республіканській формі правління. XIX століття демонструє нам скоріше приклад торжества конституційної монархії, ніж республіканського ладу. Еволюція форм держави веде до розвитку демократичних засад, але ніяк не до встановлення республіки. Посилаючись на сучасні йому дослідження державного ладу європейських країн, М. Ковалевський резюмує: “Демократія, без сумніву, панує в Європі, але республіканський режим у Європі посідає ще другорядне місце” [15, с. 18]. У праці “Історія монархії і монархічних доктрин” [20] М. Ковалевський прямо заявляє, що монархічний принцип і особистість короля користуються небувалою популярністю, народні маси сприймають його як посередника між партіями і класами.

З вищесказаного можемо зробити деякі висновки щодо політичних поглядів М. Ковалевського та його думок про прийдешні моделі держави. Він був прихильником конституційної чи парламентської монархії

Держава майбутнього малювалася йому як міцна гармонія не тільки індивідуумів і суспільних союзів, що входять до складу “єдиного національного і державного цілого” [19, с. 258], але і як мирне співіснування міжнародного федеративного союзу держав.

Концепції громадянського суспільства і демократії, правової держави розроблялися М. Ковалевським на прикладі країн Західної Європи й Америки. Однак звернення до цієї тематики зумовлювалося актуальними проблемами сучасної йому Росії. Вчений-ліберал ніби приміряв західноєвропейські політичні моделі й методи вирішення протиріч до російських реалій. Зіставляючи історію та еволюцію західної і східної держав, М. Ковалевський відзначав збіг у “вихідних початках”. У той час як Захід зазнавав впливу політичної традиції Риму, Росія розвивалася за “винятково народними” традиційними формами, що виражалися в поділі суверенітету між вічем і князем. Російська “форма політичного устрою” поступово розвивалася від середньовічної влади московських князів до московського самодержавства і від нього – до дворянської монархії. І якщо Захід, хоч і не відразу, але прийшов до правової (конституційної) держави, то Росія цей шлях ще мала пройти.

В роки першої російської революції М. Ковалевський писав: “Думаючи створити щось національне, не будемо зупинятися на проміжних стадіях у розвитку системи самоврядування суспільством: ні на становій монархії, ні на представництві різних видів майнових інтересів, ні на системі рівноваги влади: зберігаючи спадкове керівництво нації її історичним вождем, покладемо в основу російського відновлення систему самоврядування суспільством” [16, с. 7]. Таким чином, у властивому йому ліберальному дусі, М. Ковалевський вважав найприйнятнішим політичним устроєм для Росії конституційну монархію з сильним і дієздатним двопалатним парламентом.

Слід зазначити, що М. Ковалевському не вдалося створити стрункої, закінченої концепції держави, шляхів і способів її реформування. Цілком закономірно це пояснюється станом гуманітарних наук того часу й особливостями викладу теоретичних положень.

1 2 3 4 5 6