Ліцензування об’єктів інтелектуальної власності

Ліцензування об’єктів інтелектуальної власності

Ліцензування об’єктів інтелектуальної власності є важливим аспектом в сфері підприємницької діяльності, яка розкриває взаємини патентної монополії і економічної конкуренції, і з цього приводу існує ціла низка нормативних документів держав з ринковою економікою та спеціальних правил і постанов Європейського Співтовариства та України (див. табл. 7. 1)

За своєю структурною ознакою (рис. 7. 2. ) є два види ліцензій: об’єкти інтелектуальної власності і об’єктів господарської діяльності.  

Рисунок 7. 2 - Об’єкти ліцензування

Ліцензування патентів є характерною особливістю країн з ринковою економічною, оскільки саме створення патентів, їх використання є важливою складовою на ринку праці. Ліцензування патенту використовується (див. рис. 7. 1. ) на винятковій чи невинятковій основі. Наприклад, в США виняткова ліцензія вважається такою, яка надає право на використання запатентованого винаходу чи промислового зразка тільки одній особі. При цьому навіть патентовласник (ліцензіар) не має права на користування ліцензованим винаходом і промисловим зразком протягом визначеного в ліцензійному договорі строку

У принципі в США ліцензіар може користуватися своїм винаходом, на який він надав виняткову ліцензію, але за умови, що це чітко зафіксовано в ліцензійній угоді.

Фактично виняткову ліцензію можна розглядати як тимчасове передання патенту, тобто ліцензія розглядається як своєрідна оренда патенту. Практика свідчить, що за надання виняткових ліцензій ліцензіари одержують більші суми ліцензійних платежів, ніж за надання невиняткових ліцензій. При цьому потрібно відмітити, що надання виняткових ліцензій забезпечує більші надходження, але для цього потрібно й більше часу. Надання невиняткових ліцензій ряду підприємців зумовлює швидку появу відповідного товару на ринку. На практиці доводиться ретельно зважувати плюси й мінуси виняткових і невиняткових ліцензій для того, щоб вибрати найвигідніший варіант.

Придбання невиняткової ліцензії розглядаються у більшості держав як запорука того, що ліцензіар не висуватиме до ліцензіата претензій щодо порушення ним виняткових прав ліцензіара під час використання його винаходу чи промислового зразка. Але для цього необхідно аби його використання не спричиняло відхилення від умов укладеного між ліцензіаром та ліценціатом договору.

Ліцензування патентів взагалі вважається позитивним явищем, оскільки завдяки цьому розширюється використання винаходів а, отже, зростає конкуренція запатентованих товарів. З іншого боку, ліцензування відкриває шлях до зняття економічної конкуренції, оскільки розкривається можливість ефективного використання того чи іншого об’єкта інтелектуальної власності різними конкурентами. В цьому випадку керуються так званим правилом резону, суть якого і полягає в оцінці позитивних і негативних сторін ліцензування патенту. Цілком очевидно, що обмеження конкуренції оцінюється з точки зору їх резонного зв’язку з передаванням і використуванням тієї чи іншої технології. У разі коли реалізація ліцензійної угоди не сприяє економічному зростанню і обмежує конкуренцію, доцільність цієї угоди ставиться під сумнів, хоча, як відомо, патент є монополією патентоутримувача і це його право - ліцензувати патент чи ні.

З іншого боку, патентне законодавство не надає автоматичного імунітету щодо антимонопольного законодавства (США, Германія, Франція і інші).

Як у США, так і в Європейському Співтоваристві патентовласник, використовуючи свій патент чи ліцензуючи його іншим, мусить постійно пам’ятати про відсутність автоматичного імунітету.

Навіть в Україні є Закон «Про захист економічної конкуренції», що прийнятий

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11