Лінгвограматика

граматикою — для побудови висловлювань, які були б зрозумілими адресату. Однак знання тільки словника і граматики недостатньо для того, щоб спілкування було успішним: треба знати ще й умови вживання тих чи інших мовних одиниць та їх сполучень. Інакше кажучи, окрім власне граматики, носій мови має засвоїти «ситуативну граматику», яка зобов’язує використовувати мову не тільки відповідно до змісту лексичних одиниць і правил їх поєднання в реченні, а й залежно від характеру стосунків між мовцем і адресатом, від мети спілкування та інших факторів, знання яких у сукупності із власне мовними знаннями складає комунікативну компетенцію носія мови.

Також у процесі спілкування має місце орієнтація на соціальні характеристики партнера мовлення: його статус, позицію, ситуативну роль, що виявляється у виборі альтернативних мовленнєвих засобів. Академік Л. Щерба стверджував, що граматика є не що інше як збірка правил мовленнєвої поведінки. За комунікативно орієнтованого навчання граматика розуміється не як звід правил, відомостей про систему мовних категорій, а як механізм, що забезпечує спілкування, тобто в рамках комунікативного підходу граматичні явища вивчаються і засвоюються не як окремо взяті форми і структури, а як засоби вираження певних думок, відносин, комунікативних намірів.

Основу комунікативного граматичного аналізу складає розуміння того, яким чином граматика мови служить джерелом породження і обміну думками, тобто джерелом комунікації. За комунікативною - діяльнісного підходу граматика розглядається в дії, як механізм, що забезпечує мовленнєве спілкування. Виділення семантико граматичних мовленнєвих дій як об’єкта засвоєння показує органічний зв’язок і нерозривність мовних знань і мовленнєвих умінь

Отже, для того, щоб навчальний граматичний матеріал відповідав завданням комунікативного оволодіння мовою, необхідно, як уже зазначалося, подати в ньому виучувані граматичні явища в складі цілісних мовних комплексів, співвіднесених із ситуаціями їхнього функціонування в мовленні в узагальненому систематизованому вигляді. Упровадження узагальненого і систематизованого граматичного матеріалу здійснюється не заради здобуття теоретичних знань про устрій мови, а для того, щоб спонукати учнів до певних мовленнєвих дій. При цьому процес оволодіння мовою, що вивчається як друга, проходить від усвідомленого вживання мовних одиниць до їх автоматичного використання в мовленні.

Граматичні категорії, котрі є єдністю граматичних значень і форм, становлять елемент мовної свідомості. Синтаксис сам по собі є абстракцією досить високого ступеня, ще більший ступінь абстракції складають граматичні категорії мови, однак у них знаходить відображення і найвищий ступінь абстракції — понятійні категорії, що не пов’язані з конкретною мовою і є міжмовними універсаліями. Міжмовні універсалії передаються в різних мовах системно, але різними способами залежно від специфіки мовної структури. У кожній конкретній мові таким чином виражаються міжмовні універсалії в системі мовних значень, властивих саме цій мові. Завдяки спорідненості польської й української мовучні володіють понятійними категоріями. Засвоєння граматики української мови зводиться, по суті, до оволодіння граматичними формами кожної понятійної категорії.

У процесі навчання будь-якої мови, що засвоюється як друга, в учнів формуються лінгвістичні знання, котрі включають різноманітні аспекти виучуваної мови, насамперед лексику, тобто слова та їх слово форми, граматику як закономірність поєднання лексичних елементів у значимі фрази і речення, синтаксичні закономірності організації текстів із слів, синтагм і речень, а також правила слово і формоутворення. Оволодіння мовними знаннями нерозривно пов’язано з навичками

1 2 3

Схожі роботи