Літературні заслуги Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка

й простой безграмотний народ, когда читали ему произведєнпя Квитки, прнходил от них в восторг». Велике значення мали повісті й п'єси Квіткн-Основ'янснка для активізації культурного життя на західноук­раїнських ЗСдМЛЯХ.

Для свого часу Квітка-Основ'яненко був кращим знавцем україн­ської літературної мови, виробленої на народній основі; він найглибше усвідомлював і найактивніше утверджував думку про її великі есте­тичні спроможності та широкі перспективи. Письменник-новатор пер­шим довів здатність української мови забезпечити високий розвиток усіх літературних жанрів. Творчо використавши мовно-стильові над­бання народної епіки, пісенності, гумористики, він виробив свою яск­раву, самобутню стильову манеру, яка відзначається багатоманітністю тональності — від сентиментально-ліричної на фольклорно-пісенній ос­нові до іронічно-сатнричної і бурлескної, багатством синоніміки та наснаженістю порівняннями й фразеологізмами. Загалом же стильова домінанта кращих творів Квітки-Основ'яненка відповідає повсякденній живомовній народній практиці, засадам реалістичного мистецтва.

Квітка-Основ'яненко   зіграв   важливу   роль   у   формуванні   української літературної  мови,  розширивши  її  базу, зміцнивши  її  народне підґрунтя,  збагативши  її  художньо-виражальні  засоби.

Сучасна Квітці-Основ'яненку доброзичлива українська і російська критика високо оцінювала його талант, значення його творчості для розвитку реалізму й народності літератури. П. О. Плетньов, наприклад, висловлював думку, що він —«один з перших талантів, навіть і не в Росії тільки», писав про його вплив на окремих російських літера­торів. Пізніше І. Франко, розглядаючи творчість Квітки-Основ'яненка в контексті європейської літератури, писав: «Аж коло року 1840 почи­нають майже в усіх літературах Європи появлятися твори, в котрих мужик являється героєм, життя його стається головним предметом, канвою талановитих творів літературних. . . В літературі українській. . . появляються далеко швидше, ніж деінде. . . оповідання Квітки-Основ'яненка, черпані виключно з життя народного» 2

Кращі твори Г. Ф. Квітки-Основ'яненка одними з перших виводили українську літературу до загальноросійського й європейського читача: починаючи з 1837 р. , його оповідання й повісті друкуються в росій­ських перекладах у Петербурзі. Ще за життя письменника його п'єси ставилися в Петербурзі, а також на Кавказі, зокрема в Грузії. 1854р. у Парижі виходить французькою мовою «Сердешна Оксана», трохи пізніше твори Квітки-Основ'яненка перекладаються польською, бол­гарською, чеською мовами.

Внесок Г. Ф. Квітки-Основ'яненка в літературний процес вагомий і різнобічний. Видатний прозаїк і драматург посилив громадянськість, соціальну проблемність нової української літератури, її викривальну спрямованість проти вад суспільного буття. Широко відкрив він двері у «велику літературу» національно-народному героєві — представникові трудового селянства — як центральній постаті, що визначала розвиток сюжетів творів. Ним були закладені основи нової української прози, введені жанри повісті, оповідання, соціально-побутової комедії. Пись­менник розробив і утвердив в українській літературі принципи просві­тительського реалізму, який у 30-х роках XIX ст. став на Україні про­відним творчим методом і літературним напрямом. Проза і драматур­гія письменника мала велике значення для утвердження статусу укра­їнської літератури серед інших літератур.

Досвід Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, його кращі традиції виявилися плідними для наступних українських прозаїків — Марка Вовчка, Ю. Федьковича, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.

Творче надбання першого за часом класика української худож­ньої прози і визначного драматурга користується широкою популяр­ністю в радянського читача і глядача.

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>