Любов до рідного краю поетів Рівненщини
Радуйся, земле, дай нам доволі
Щедрої долі - в хаті і в полі.
В чому ж таїна відмінності поезії О.Богачука? На відміну від багатьох нинішніх ремісників, які конвеєром плодять „тексти”, спрощені до нульової відзнаки, а то й безграмотні до краю, О.Богачук ніколи не був „текстовиком”. Він творив поезії, котрі й без музичної підойми звучать переконливо і правдиво. Доказом цього є такі рядки:
Земля моя
Земля моя заквітчана,
Всміхається як дівчина,
А ниви переливами -
Веселками вродливими.
Тут син і я , тут батько мій
Плекаєм щастя-хліб святий,
Що сонячно під росами
Простелиться покосами.
Земля моя - любов моя
Ти вічна пісня солов’я.
Свої з’єднали долі ми
і радістю, і болями.
Тут дід і прадід мій
Не раз ішли за тебе в бій.
Болиш мені ти ранами -
Високими курганами.
Коли життя колоситься,
До серця пісня проситься.
І доки поле родить нам
Не буде переводу нам.
Тут правнук мій, нащадок мій
Збере врожай із наших мрій.
І ми озвемось голосом -
Безсмертним щедрим колосом.
Вірш настільки пронизаний любов’ю до рідної землі, що не потребує будь-якої характеристики... У лоні збірки О.Богачука є дуже багато поезій, присвяченої рідному Поліссю. Тому творчість його, як жива краплина, насичена новизною та свіжістю.