Лютеранство в Україні

Лютеранство — напрямок протестантизму, названий так на честь засновника — Мартіна Лютера.

Лютерани — одне із основних напрямів католицизму, що виникло підчас Реформації у XVI ст. в Німеччині на основі вчення М. Лютера (1483—1546). Відкидає папську владу, а єдиним авторитетом визнає Святе письмо — Біблію. Основна теза — виправдання тільки вірою, що дарується людині безпосередньо Богом, без посередництва церкви. Головну увагу лютерани приділяють не обрядам, а проповідям. На сьогодні налічується понад 70 млн. лютеран (Німеччина, Скандинавія, США та ін. ). На території СРСР існували естонська і латвійська євангелістсько-лютеранські церкви, на чолі яких стоять єпископи, обрані самими віруючими.

В лютеранській церкві, зберігся єпископат, признається 2 таїнства: хрещення та причастя, в храмах нема ікон та розп'ять. Центральне місце в богослужінні займає 

Лютеранство в Україні

Лютеранство – одна з традиційних протестантських течій в Україні, відоме зі середини XVI ст. – на Волині, Галичині, Київщині, Поділлі, Побужжі. До цієї течії належали деякі представники української шляхти (Радзивіли). Обговорювалася можливість унії лютеран із православними

Проте внаслідок історичних процесів та діяльності чернечих католицьких орденів, зокрема, єзуїтів, дійшло до майже повного зникнення українських лютеранських громад.

Історія на українських теренах

Першою організаційно оформленою нововірчою течією в Україні стало лютеранство, що з’являється у 30-40-х роках XVI ст. І хоча до цього часу зафіксовано існування інших протестантських осередків, якихось даних стосовно їхнього членства та характеру діяльності не збереглося. Йдеться, зокрема, про громаду анабаптистів, яка у 1536 р. існувала у Володимирі-Волинському. Зустрічаємо відомості і про гуситів у колі Яна Спитка з Мельштина — володаря селищ і містечок в Галичині.

Небагато інформації збереглося, по суті, і про лютеранство в Україні. Його сліди відшуковуються у західноукраїнському регіоні, передусім, на Волині, що межувала з білорусько-литовськими землями, які вже у 20-30-х роках стали центром протестантських впливів у східнослов’янському регіоні. 1539 року у Вільні відкривається школа на 50 учнів при існуючій лютеранській громаді, ректором якої був Авраам Кульва (Кульветіс), литовець, колишній ксьондз, згодом доктор церковного і державного права, слухач Краківського та Сієнського (в Італії) університетів, близько знайомий з Філіппом Меланхтоном і гуманістом з Нідерландів Еразмом Роттердамським. Після едикту польського короля Сиґізмунда I проти лютеран у 1542 р. Кульва еміґрує з Литви, а на його місце прибуває новий проповідник — Ян Вінклер, котрий пропаґує лютеранство ще з більшою енергією. Вінклер знаходить заможного патрона, віленського купця Івана Морштина, в будинку якого засновує новий збір (синонім кірхи або ширше — протестантської громади у польсько-литовських землях) та школу, звідки через декілька років виходить 60 учнів. Андрій Венгерський, пізніші польські й німецькі автори наводять цілу низку імен лютеранських проповідників, добре відомих у XVI та XVII ст. в усій Речі Посполитій: Станіслав Рапеґелан, Георгій Мартін Московідій, Мартін Глосса, брати Глічнери, колишній домініканець Андрій Самуель та інші. Центрами лютеранських впливів на Україну були також Краків і Люблін, з яких дисидентська пропаганда спрямовувалася у Холмщину, Підляшшя та Галичину. На відміну від північних земель Польського Королівства, лютеранство в Україні не мало успіху, оскільки поширювалося переважно серед німців. Відомо, що вже з XIII

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні