МОЇЗМ
Заслугою Мо-цзи є розробка категоріального апарату теорії пізнання. Особливу роль філософ вбачав у поняттях "лей" — рід, подібність, аналогія, і "гу" —- причинність, причому поняття "лей" виконувало дві функції: по-перше, розрізнення слів з родом понять— військовий похід може бути і нападом, і захистом, і каральною акцією; по-друге, побудова логічних висновків за аналогією.
Філософія Мо-цзи є особливим випадком у китайській філософії. За проблематикою вона найближче стоїть до європейської традиції. Але внаслідок своїх теоретичних висновків філософській школі Мо-цзи для виживання довелося перетворитись в організаційну структуру, котра проіснувала понад сторіччя. Члени цієї школи малії виконувати заповіти Мо-цзи практично, а не лише обґрунтовувати теоретично. Напіввійськова організації!, сувора дисципліна та ідейна згуртованість робили моїстів вагомою силою, і вони не раз й Демонстрували, беручи участь у міжусібних війнах на боці слабшого супротивника.
Пізні моїсти
Після смерті Мо-цзи його школа розпалася на три відгалуження, проте в китайській літературі з історії філософії їх не розрізняють, тому що не збереглися тексти, на основі яких це можна зробити. Можна припустити, що ці напрями розрізнялися не тільки за теоретичним, а й за організційно-політичним принципом.
Пізні моїсти розробляли теорію пізнання свого вчителя і велику увагу приділяли логічним елементам. Рівень теоретизації та обгрунтованість аргументів, що застосовувалися, робили цю школу серйозним конкурентом конфуціанства та даосизму.
Згідно з вченням пізніх моїстів світ є принципово пізнаваним
Пізні моїсти чітко розробили теорію "імені" (поняття). Імена мають форму — слово і зміст — дійсність. Змінення дійсності веде до зміни понять та слів, що їх виражають. Зміст понять не можна відривати від слів. Процес утворення понять має три етапи: спочатку виникають образи та уявлення, потім вони систематизуються в поняття і, нарешті, правильність понять перевіряється на речах, які вони виражають.
Моїсти виділяють три види "імен": загальне — річ взагалі, родове — споріднені речі та істоти, часткове — гранично конкретні поняття, далі яких ділити річ немає сенсу. Точно визначити поняття можливо на основі тотожності та відмінності речей. Виділяють 4 види тотожності: 1) за змістом, тобто коли "одна й та ж річ носить два імені"; 2) за формою, коли ціле складається з частин; 3) просторова тотожність — присутність в одному місці; 4) родова тотожність, коли речі становлять групу за спорідненими ознаками. Відповідно є 4 види відмінності речей: 1) відмінність як протиставлення; 2) відмінність як відсутність зв'язку між поняттями; 3) просторова відмінність; 4) родова відміннсть — відсутність споріднених ознак. Усі речі водночас і тотожні, і відмінні. При цьому слід пам'ятати, що порівнянню піддаються