Макс Фріш - швейцарський прозаїк, драматург і публіцист

бюро, але його плани порушив несподіваний призов до армії: почалася Друга світова війна. Майже два томливі роки він провів рядовим на швейцарському кордоні. І знову береться за перо. Так з'являються в 1940 році його перші щоденникові нотатки, "Аркуші з речового мішка". Уривчаста й всеохопна манера цих щоденників, що поєднувала миттєві спостереження із глибокими роздумами, багато в чому нагадувала популярні в ті роки твори Андре Жида й Ернста Юнгера, але тематично й змістовно М. Фріш виявив тут уже певну самостійність, принаймні потяг до об'єктивного пізнання світу різко відрізняв його від двох згаданих апостолів суб'єктивізму. Повернення М. Фріша в літературу відбулося на попередній основі, закладеній потужною традицією критичного реалізму. Це підтвердив і роман "Важкі люди" (1943), у якому постає ряд характерних для М. Фріша тем, ще не знайшли в цей ранній період його творчості досить переконливих художніх рішень. М. Фріш працював над цим романом у рік свого одруження з Констанцією фон Мейєнбург, шлюб з якою, хоча й дав життя двом дочкам і синові письменника, але зазнав чимало тяжких криз, що відбилися, на думку критиків, у його творчості. Шлюб був розірваний в 1959 році. Серед численних відгуків на роман був і дуже важливий лист від завідувача літературною частиною Цюріхського драматичного театру Курта Хіршфельда, який пропонував М. Фрішу спробувати свої сили в театрі. Матеріал щойно опублікованого роману був покладений в основу першої п'єси М. Фріша, "Санта Крус" (1944). У наступному році була написана п'єса-реквієм "Знову вони співають", котра першою побачила світло рампи. Незабаром вийшла друком фантастична по-вість-видіння "Бін, або Подорож до Пекіна". Дуже бурхливо й напружено тривають для М
Фріша перші повоєнні роки - "роки після п'ятирічного домашнього полону". Він багато мандрує, спостерігає, міркує. Музеї Венеції змінюються руїнами Берліна, віденська опера - фашистськими концентраційними таборами на території Польщі, де М. Фріш у 1948 році бере участь у Конгресі прихильників миру. Багато творчих та ідейних імпульсів він отримав від спілкування з Бертольтом Брехтом, який спричинив помітний і визнаний вплив на його театр.

   При всій незаперечній значимості цього впливу, Бертольт Брехт не зміг уберегти М. Фріша від тимчасового песимізму щодо майбутнього плину історії людства, якого зазнало в ті роки багато інтелігентів на Заході. Порятунок від зневіри М. Фріш шукав у роботі, що була для нього спасінням у лабіринті людської знедоленості й покалічених життів. Паралельно з "Щоденником" він працював наддвома п'єсами-"Китайська стіна" й "Коли закінчилась війна". Докладний аналіз слабких місць і прорахунків у цих п'єсах зроблено у дружньому листі Брехта.

   У 1949році завершилося нарешті будівництво басейну за проектом архітектора М. Фріша. Через два роки, коли був закінчений перший варіант "Графа Едерланда", і М. Фріш одержав річ-try стипендію для стажування в Сполучених Штатах, він назавжди залишив архітектуру, остаточно змінивши креслярську дошку на друкарську машинку. Починаючи з "Дон Жуана, або Любові до геометрії", написаного наполовину в Нью-Йорку, наполовину - в Цюріху (1952) і роману "Штіллер" (1954), М. Фріш усе більше й більше завойовує європейське й світове визнання. Зріла майстерність вимагає досконалості, високої вимогливості до себе. Інтервали між окремими творами М. Фріша постійно збільшуються. За останні п'ятнадцять років він написав лише три

1 2 3 4 5 6