Мас-медіа доби глобалізації

Нові мас-медіа, окрім функціоналізму та алогічності, притаманна ще одна властивість, яка закріплює характерні для сучасного суспільства соціальні взаємозв’язки: це репресивність мови, яка приховується за фамільярністю, образністю, безпосередністю, цікавістю. Пізнання світу перетворюється на сприймання змонтованого образу, який постійно повторюється в загальному використанні: кожна річ одразу ж впізнається та ототожнюється зі своєю функцією. Судження набувають форми наказів, вони скоріше спонукають, ніж констатують. Комунікація чинить авторитарний тиск на індивіда, перманентно наказуючи діяти таким чи іншим способом.

Відбувається істотне скорочення мовних форм, що призводить до скорочення форм мислення. Уніфікована, функціональна мова є антикритичною. Мова мас-медіа антиісторична, тому що багато історичних понять заради кращого їх функціонування визначені за допомогою нових якостей, смислів, образів. Людина навчається забувати і живе у світі, де не існує незрозумілого, за кожною річчю та обличчям впізнаються вже бачені образи, від яких очікують лише певної дії. Можна назвати цей процес фальсифікацією, яка означає перетворення неправди в соціально визнану “істину”.

Реклама стає основою поведінки в різних ситуаціях, а ситуації також стандартні та однотипні. Мова фіксує соціальну одномірність і закріплює за словами ті значення, які слугують існуючій системі. ЗМІ діють, що люди починають мислити і жити у вигідному для маніпуляторів напрямку. Масова культура набуває ознак мозаїчності. Для більшої частини суспільства культура – продукт впливу засобів масової комунікації на соціальне поле, яке вони насичують величезною кількістю повідомлень

Отже, репресивна свідомість і мова цивілізованого індивіда виступають як форми відчуженого існування людини. ЗМІ виступають як засоби створення відчуженої життєдіяльності. Репресивна мова і репресивна свідомість стають формами, у які виливається відчуження.

ЗМІ перетворюються на ЗММ (засоби масової маніпуляції), а їх володарі-маніпулятори, створюючи та втілюючи нові ціннісні настанови й орієнтації, формують якісно нову свідомість суспільства. Постає загроза втрати елітою відчуття реальності, оскільки зростає прірва між ідеями та уявленнями, що визріли у середині суспільства, та картиною світу, що нав’язується маніпуляторами. Отже, з одного боку, навколишній світ маніпулятори розглядають як додаток до свого “Я” і вживають будь-які заходи для того, щоб стати першими у світі, а, з другого боку, інформаційний авторитаризм, надаючи окремим соціальним групам безпрецедентну владу, загрожує нав’язуванням цілому світу утопічних, фантасмагоричних образів і моделей поведінки, що породжуються відчуженим від світу інтелектом.

Панування, що ґрунтується на управлінні свідомістю, стає непереборним, оскільки є непомітним і всюдисущим. Окремий індивід виступає в ролі соціально скерованого споживача матеріальних та духовних благ, яким надається важлива функція соціальних орієнтирів: вони перетворюються на агентів соціального управління. Існує загроза того, що технологічний розвиток призведе до встановлення тоталітарної держави, у якій людина втратить свою індивідуальність, перетворившись на один із гвинтиків величезного механізму. Панування проникає у свідомість кожної людини, нав’язуючи індивідові спектр визначених ЗММ “хибних” потреб і перетворюючи всіх членів суспільства на функціонерів. Більшість потреб належить до категорії хибних. Механізм соціального контролю стає дуже простим: спочатку створити певні потреби, а потім надати задоволення, щоб кожний відчував себе щасливим. Проте, не зважаючи на масове задоволення і навіть щастя, це – штучні потреби, які мають суспільний зміст та функції і визначаються зовнішніми силами, контроль над якими недоступний індивідові. Вони є продуктами суспільства, інтереси якого вимагають пригнічення. Життєдіяльність

1 2 3 4 5 6