Механізми, прийоми та способи прискореного розвитку людських здібностей

Механізми, прийоми та способи прискореного розвитку людських здібностей 

Відомий фахівець у галузі психології здібностей професор В. Юркевич вважає, що обдарованість — це прискорений, високий рівень розвитку певних здібностей. Обдарованість буває різних типів, і не кожний із них пов'язаний зі шкільним навчанням. Так, наприклад, доволі дефіцитна в будь-якому суспільстві та найменш вивчена соціальна обдарованість (її ще називають лідерською) всерйоз не цікавить ані вчителів, ані батьків. Більш того, її побоюються і ті, й інші, не знаючи, що робити з дитиною-лідером, з її характером, вчинками.

Є ще художня обдарованість (музична, образотворча, сценічна). Вона вивчена досить ґрунтовно, але також прямо не пов'язана зі шкільним навчанням.

Існує й психомоторна, або спортивна, обдарованість, проте нас цікавить інше.

Три типи обдарованості, тобто прискореного, високого рівня роз­витку, прямо пов'язані з навчанням у загальноосвітній школі.

Академічна обдарованість — це яскраво виражена здатність індивіда навчатися. Така обдарованість допоможе дитині в майбутньому стати непоганим, кваліфікованим спеціалістом, але для подолання більших висот її недостатньо.

Інтелектуальна обдарованість — це вміння дитини думати, ана­лізувати, зіставляти факти й робити власні висновки. Діти, яким притаманна інтелектуальна обдарованість,— розумники й розумниці

Іноді вони вчаться блискуче, іноді — непогано, іноді — чудово встигають з одних предметів і погано з інших, — усе залежить від їх ставлення до предмета і, що дуже важливо, до вчителя.

Творча обдарованість виявляється у нестандартному баченні світу, нешаблонному мисленні.

Як батькам не помилитися в розумінні й оцінці здібностей дитини, як не прогледіти обдарованість? Насамперед слід пам'ятати, що обдарованість жодним чином не пов'язана з «натаскуванням». Прискорений розвиток завдяки «дресируванню» практично завжди призводить до певних фізіологічних і психічних розладів, провокує формування «невдахи», закладає сценарій майбутніх життєвих роз­чарувань. Справа в тому, що дитина, яка вільно читає, легко рахує, знає кілька англійських віршиків, може блискуче вчитися в першому, другому класі, добре — у третьому, четвертому. У п'ятому класі вона зустрічається з першими проблемами, а далі, як правило, пере­творюється на «середняка». Запас знань вичерпався, «фора», з якою вона прийшла до школи, закінчилась, а здібності виявилися недо­статніми для подальшого успішного навчання.

Обдаровані діти різняться. Серед них є тихі й гамірливі, агресивні й дуже доброзичливі, веселі й сумні, слабкі й здорові, але всіх їх об'єднує дещо спільне — яскраво виражена, іноді навіть хвороблива потреба, без якої неможливий розвиток здібностей. Це так звана пізнавальна потреба, яка виявляється насамперед у пошуку нового знання, у задоволенні від постійної розумової праці. Обдарованих дітей не потрібно примушувати чи заохочувати — вони самі безпе­рервно шукають для себе складну інтелектуальну роботу, яка стає для них величезним задоволенням.

Деякі батьки навіть лякаються одержимості, з якою їхні діти ставляться до розумових занять, хвилюються, аби вони не захворіли від перенапруження, ховають від них книжки, задачники, словники, довідники, енциклопедії, атласи тощо. І тоді такі діти можуть справді захворіти, оскільки розумова праця їм потрібна як їжа, як повітря, без цього вони, не перебільшуючи, не можуть жити. Це головна ознака, за якою батьки мають усвідомити, що дитина справді обдарована, її

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні