Механізми, прийоми та способи прискореного розвитку людських здібностей

їх можна, щоправда, досить умовно поділити на шість основних типів.

«Фанатики» — це захоплені чимось діти, в яких (на превеликий жаль їхніх батьків та вчителів) яскраво виявляються схильності, що ке мають нічого спільного із навчанням у школі. Школа для них — примусове заняття, а справжнє життя починається після уроків або насувається замість них. Останнім часом серед дітей

з'явилося дуже багато комп'ютерних фанатиків — вони сидять за комп'ютерами практично цілодобово. Серед них справді багато інтелектуально обдарованих. Вони сприймають школу як прикру перешкоду в спілкуванні з комп'ютером, але якщо на їхнє захоплення звертають увагу компетентні дорослі, то ці діти захоплюються точними науками, і в них з'являється перспектива стати успішними програмістами, аналітиками.

«Ледарі» — діти, які з неймовірною жадібністю поглинають будь-яку інформацію, але категорично відмовляються систематично й наполегливо працювати. Прогноз за такої форми прискореного розвитку неоптимістичний: людей цього типу не приваблює жодна спеціальні:здатні серйозні систематичні заняття, які до того ж вимагають певних вольових зусиль. У майбутньому таких дітей зва­тимуть «ходячою енциклопедією», що, можливо, й приваблює, але професією бути не може. Саме таким обдарованим «ледарям» по­трібна спеціальна тривала допомога й корекція з боку значущих дорослих.

«Скромники» або діти зі заниженою самооцінкою, соромляться показати себе кращими за інших. Вони категорично відмовляються демонструвати свої здібності, усіляко намагаються бути «як усі». Можливо, вчителі й особливо батьки підозрюють наявність у них здібностей, але як по-справжньому обдарованих їх ніхто не сприймає. На уроках вони майже ніколи не підводять руки, відповіді дають, коли запитують саме їх і тільки на поставлене запитання. І лише з письмових завдань можна зробити висновки про справді високий рівень їхніх знань

Звісно, не завжди поведінка «скромника» зумовлена саме заниженою самооцінкою. Часто це осмислена пози­ція: бути як «усі», не відрізнятись від інших. І, з певної точки зору, така позиція абсолютно виправдана: обдарованим «скромникам» живеться легше, аніж яскравим вундеркіндам. На відміну від «ле­дарів», «скромники» частіше домагаються успіху в житті, стають визнаними професіоналами, хоча занижена самооцінка, закладена в дитинстві, має певні наслідки і в дорослому житті.

Ще один тип обдарованої — «невротик», а іноді навіть «психопат». Такі діти навпаки завжди прагнуть бути «не як усі», що провокує конфлікти з дорослими й ровесниками, які, тим не менш, визнають їхні неабиякі здібності. «Невротики» рано починають читати, складати вірші, казки, деякі пишуть «енциклопедії», «видають журнали». Вони багато знають, самовпевнені, постійно самостверджуються. У школі такі діти завжди прагнуть відповідати, перериваючи інших, виправляють ровесників, а іноді й учителів. «Невротики» не вміють змовчати, з пристрастю доводять свою правоту, звинувачують інших у невігластві. Ровесники не люблять «невротиків», ображають, дражнять їх, навіть б'ють. У дорослому житті «невротикам» досить складно і в професійному, і в особистому плані. Вони високої думки про себе, не вважають за потрібне дослухатися до інших, не вміють спілкуватися, легко ображають інших, не вибачаючись при цьому, переконані у своїй винятковості. У них практично не буває друзів, із ними складно колегам, від їхньої поведінки страждають близькі.

Водночас серед обдарованих дітей є дуже спокійні, які не прагнуть ні з ким конфліктувати, але й бути «як усі» також не хочуть.

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні