Методи соціальної роботи

План

1. Виникнення і розвиток методології соціальної роботи

2. Характеристика методів соціальної роботи

Висновки

Використана література

1. Виникнення і розвиток методології соціальної роботи

Методологія соціальної роботи як наука про методи виникла з появою перших усвідомлених уявлень про найраціональніші способи надання соціальної допомоги, ефективність яких була підтверджена практикою їх неодноразового використання.

Згідно з дослідженнями Г. Попович, до термінології європейської соціальної роботи поняття "метод" увійшло після Другої світової війни під впливом американських концепцій соціальної роботи. Учення про методи формувалося в середовищі практиків як узагальнення їхнього досвіду.

Проте перші кроки до виникнення методології соціальної роботи були зроблені значно раніше. Вони пов'язані з діяльністю "дружніх візитерів" із благодійних організацій США і Канади. Вони вже в перші десятиліття XIX ст. здійснювали надомні візити до бідного населення великих міст із метою встановлення особистих контактів.

Візитери з благодійних організацій поділяли міста на райони, за якими закріплювалися два-три члени товариства. До їхніх обов'язків входило знайомство з жителями району, обстеження сімей знедолених, тих, що опинилися в скрутному становищі, допомога порадою в їхній професійній діяльності, навчання дітей, ведення домашнього господарства, надання підтримки або застереження залежно від обставин.

Основною формою роботи була добра порада. Матеріальна допомога передбачала задоволення базових потреб, тому навіть предмети першої потреби видавалися дуже обмежено і так, щоб не образити клієнта. Фінансова допомога людям, які проживали поза соціальними установами, вважалася марним витрачанням коштів і тому не практикувалася

Необхідність постійних візитів до бідняків змушувала працівників шукати на емпіричному рівні підходи для зняття бар'єрів відчуження і надання допомоги коригуючого і виховного характеру. Остання полягала в навчанні індивіда соціальне необхідній поведінці й ролям, що полегшувало адаптацію до вимог та умов соціального середовища.

Соціальна робота членів благодійних товариств із клієнтом на рівні окремої особи і сім'ї домінувала тривалий час. їхня концепція визначалась як використання всіх можливостей, що допомагають людині пристосовуватися до конкретних соціальних умов життя і сприяють тому, щоб клієнти виробили власну "життєву програму". Остання відіграла важливу роль у становленні індивідуальної соціальної роботи.

Узагальнене наукове обґрунтування такий метод дістав у праці М. Річмонд "Соціальні діагнози". Авторка вживала термін casework, що дослівно означає роботу з окремим випадком індивіда або сім'ї, а в сучасній практиці вживається як індивідуальний метод соціальної роботи.

Цей метод мав характерні елементи. Розглядаючи бідність як хворобу, нездатність індивіда самостійно розв'язувати свої проблеми, М. Річмонд вважала клієнта хворим. А відтак завдання соціального працівника зводилося до "соціального лікування" індивіда, а в основу соціальної роботи було покладено медична модель, яка включала такі етапи роботи: збирання фактів, соціальна діагностика, соціальна терапія.

При цьому допомога розглядається як комбінація заходів, спрямованих на зміну індивіда і соціального середовища. Заходи щодо їх здійснення М. Річмонд поділила на два взаємодоповнюючі методи: прямий (безпосередній) і непрямий (опосередкований). Перший полягав у прямому впливі на клієнта з метою його залучення до вироблення і ухвалення рішень (через пропозиції, поради, умовляння, раціональні дискусії). Другий метод передбачав можливість впливати

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні