Методи захисту від уражаючої дії іонізуючої радіації
План
Методи захисту від уражаючої дії іонізуючої радіації
Фізичний захист.
Медичний захист.
Біологічний захист.
Організація медичної допомоги потерпілим під час аварій на радіаційно небезпечних об’єктах.
Список літератури.
Методи захисту від уражаючої дії іонізуючої радіації
Фізичний захист
Найнадійнішим захистом від уражаючої дії іонізуючої радіації є фізичний, який забезпечується відповідними конструктивними і технічними засобами. Він різко знижує рівень радіаційного впливу на організм людини. Здатність матеріалу знижувати дію у-випромінення зазвичай оцінюють шаром половинного ослаблення радіації.
У табл. 16 наведено шари половинного ослаблення дії у-вип- ромінення для деяких найпоширеніших речовин і матеріалів
Медичний захист
У випадках, коли неминучим є опромінення людей дозами, що перевищують гранично допустимі, повинен здійснюватися медичний захист, який полягає в такому: фармакологічний, біологічний, локальний захист радіочутливих органів і тканин (можлива їхня комбінація).
Дослідним шляхом було знайдено речовини, які, будучи введеними в організм за певний час до опромінення, знижують тою чи іншою мірою уражаючий ефект радіації.
Хімічний захист на теплокровних уперше здійснив у 1949 р. Патт із співпрацівниками. Вони довели, що уведення тваринам цистеїну, глютатіону й ціаніду натрію перед опроміненням чинило захисну дію.
Таблиця 16. Товщина шару половинного ослаблення дії у-випромінення для деяких матеріалів і речовин, см
Матеріал, речовина | Товщина шару | Матеріал, речовина | Товщина шару |
Свинець | 1,51,8 | Цегла | 14 |
Чавун, залізо | 2-3 | Земля, шлак | 25 |
Алюміній | 6-7 | Дерево | 20-40 |
Пісок, гравій | 10-14 | Вода | 30 |
Бетон | 11 | Сніг | 50 |
Глина | 12 | Повітря | 15 000 |
Ослаблення дії ушкоджуючих іонізуючих випромінювань відбувається за умов кисневої недостатності в клітинах або тканинах на момент опромінення, збільшення вмісту кисню — посилює цю дію. Зниження чутливості до радіації не залежить від того, що є причиною виникнення браку кисню в клітинах у момент опромінення: азот, гелій, аргон або водень, стискання кровоносної судини в опроміненій ділянці, пригнічення дихального центру, блокування гемоглобіну метгемоглобіноутворювачем, блокування або ослаблення тканинного дихання.
Механізм захисної дії радіопротекторів грунтується на таких процесах:
— конкуренція за сильні окисники і вільні радикали, що утворилися в результаті радіолізу води;
— збільшення вмісту в тканинах ендогенних тіолових сполук;