Методика навчання орфографії
Отже , першочерговим завданням викладача – словесника ( вчителя – словесника ) , на мою думку , має бути постійна робота над зміцненням орфографічної та пунктуаційної грамотності студентів.
Писемна мова і орфографія – система правил про написання слів – виникли з потреб суспільного життя. Завдяки писемній мові людські думки , знання , досвід зберігаються в часі , передаються від покоління до покоління. Письмо невіддільне від орфографії , яка визначає норми писемної форми мовлення. Для повного оволодіння літературною мовою необхідно знати і зберігати мовні норми. Зберігати орфографічні норми не менш важливо , ніж вимовні.
Завдання навчання орфографії в тому , щоб , по – перше дати можливість зрозуміти й відчути велику суспільну значимість орфографії і необхідність опанування її ; по - друге, домогтися цілковитого оволодіння необхідними знаннями , вміннями і навичками з орфографії.
У вищому навчальному закладі орфографія вивчається на першому курсі - пропедевтичний курс – він передбачає вивчення основних орфографічних правил , орфограм , понять під час розгляду таких розділів , як „Фонетика” , „Морфологія” , „Словотвір” тощо. Пропедевтичний курс спрямований на те , щоб узагальнити , доповнити , повторити знання ,удосконалити уміння і навички , здобуті у школі.
На другому курсі студенти вивчають розділ „Орфографія” , де детально , з урахуванням наукових відомостей , поглиблюють свої знання ( наприклад , вивчають історичні чергування , спрощення і так далі ).
Пізніше , на третьому – четвертому курсах вивчається методика української мови , що передбачає опрацювання „Методики вивчення орфографії української мови” , тобто аналіз основних методів , прийомів , засобів , принципів навчання орфографії тощо
Аби досягти визначеної освітньої мети під час опанування мовного курсу , потрібно застосовувати комунікативно – функційний підхід. Важливу роль при цьому відіграє та умова , що необхідно підбирати мовленнєво – комунікативний дидактичний матеріал , який би враховував основні правила , що треба запам¢ятати , помилки , що їх найчастіше припускаються у мовленні. Ефективність формування культури мови майбутніх фахівців залежить також від удалого добору вправ і завдань.
Одні дослідники вважають , що в основі орфографії повинні лежати теоретичні знання граматики , бо лише свідоме знання правил забезпечує міцні навички правильного письма. Інші доводять , що при навчанні орфографії основне значення має зорове сприйняття написаного.
Ще Ф. Буслаєв ( 1818- 1897 ) обгрунтував необхідність свідомого вивчення орфографії на основі знань з граматики і розробив вправи , що складаються зі списування текстів , до яких ставляться певні завдання , з диктантів , переказів , творів, перекладів. Вправи супроводжуються поясненням доти, доки правильне написання не стане автоматичним.
Пізніше І. Срезневський ( 1812- 1880 ) рекомендував творчі вправи , які б викликали допитливість , спостережливість , кмітливість і наполегливість у роботі.
Такі відомі лінгвісти , як О. Пєшковський і А. Булаховський також обстоювали необхідність вивчення орфографії у зв¢язку з граматикою