Методика викладання української літератури (відповіді на питання)

1. Взаємозв’язок методики викладання української літератури з фундаментальними науками

Методика навчання української літератури як прикладна наукова галузь у своєму розвитку спирається на суміжні фундаментальні науки, що дає змогу глибше пізнати явища і процеси літературної освіти. Вона тісно пов’язана з педагогікою — наукою, що узагальнено вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості, адже ці процеси у їх конкретиці є об’єктом методики викладання української літератури. Педагогічні парадигми (базові моделі) стають основою для методичних концепцій; навчальні технології, розроблені дидактами, зазнають модифікацій, зумовлених мистецьким характером художньої літератури; мета виховання, сформульована теоретиками виховання, конкретизується у зв’язку із художнім текстом, який вивчають на уроці.  

Літературознавство — комплекс галузей знань про сутність і функціонування в суспільстві художньої літератури — є для методиста інформаційним полем, де він може знайти відомості, необхідні для формування в учня літературної компетентності. Ідеться передусім про історію літератури, добір постатей і текстів для вивчення. З теорії літератури шкільне літературознавство запозичує науковий інструментарій для аналізу художнього тексту, визначає літературні напрями тощо. Серед багатьох шкіл та методів літературознавчого аналізу методика обирає засадничі для шкільного викладання. Літературна критика допомагає витлумачити та оцінити твори національного письменства, стежити за сучасним літературним процесом. Зв’язок із компаративістикою — розділом літературознавства, який розглядає твори в зіставленні — забезпечує інтегративне вивчення предмета, позаяк у школі паралельно вивчають українську і зарубіжну літератури. Зіставлення творів рідного письменства із зарубіжними на часі, оскільки триває розбудова Української держави, яка прагне ввійти в коло європейських країн і економічно, і культурологічно

Філософія — наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення — є основою філософського прочитання художнього тексту. Досліджуючи образне втілення думки письменника про світ і людину в ньому, методика рекомендує філософську характеристику світоглядних позицій автора, його героїв, мотивів ліричного твору, пояснення принципів кожного літературного напряму тощо. Джерелом методики викладання української літератури є також естетика — філософська наука про прекрасне та його роль у житті суспільства, про загальні закони художнього пізнання дійсності й розвитку мистецтва, адже її категоріями «прекрасне», «потворне», «трагічне», «комічне», «піднесене», «нице» послуговується література, і вони мають бути зрозумілими учням.

Методика навчання української літератури перебуває в тісному зв’язку з історією України, яка дає матеріал для наукового коментування образного слова письменника. Учень з допомогою вчителя осмислює діалог, який веде текст із певними історичними подіями. Відомості з історичної науки залучають до методичної моделі тоді, коли в літературному творі зображено важливі для нації події минулого, проаналізовано сучасне або спрогнозовано майбутнє батьківщини. Характеристику історичної доби вводять також до викладу біографії письменника.

Оскільки в шкільному курсі літератури значне місце відведено фольклору, постає необхідність використання здобутків народознавства, що вивчає звичаї, обряди, свята народу. Народознавчі знання методист застосовує і щодо інших тем, бо етнічна специфіка життя відображена в багатьох, передусім класичних, текстах вітчизняних письменників. Із метою відродження молоддю старовинних звичаїв, продовження національних традицій методика розробляє сценарії розігрування народознавчих сцен із твору, які можуть стати яскравим елементом уроку та позакласного заходу.

Літературу нині розглядають і як феномен історичного буття нації, і як явище мистецтва. Наголошуючи на мистецькій сутності художнього слова, методист пропонує

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні