Методика вивчення будови слова і словотвору

сприяє кращому розумінню значення слів і збагаченню словника учнів. Усвідомлення чергування голосних і приголосних у коренях слів пов'язується з поглибленням теоретичних знань з фонетики.

Вивчаючи морфемну будову слів і систему способів словотворення, школярі готуються до усвідомлення і засвоєння багатьох орфографічних правил, а знання системи закінчень змінюваних слів створює необхідну основу для вивчення синтаксису, зокрема засобів зв'язку між словами в словосполученні і реченні.

Вивчення морфемної будови слова і словотворення не завершується опрацюванням відповідних тем — «Будова слова і орфографія» (5 клас) і «Словотвір і орфографія» (5 клас). У процесі викладання частин мови в 6-7 класах поглиблюється поняття про особливості їх словозміни і способи словотворення, вдосконалюються навички морфемного і словотвірного розбору.

Одним із важливих завдань вивчення будови слова і словотворення в 5-6 класах є розширення й уточнення поняття про морфемну будову слова. Вивчаючи морфемну будову слів і способи їх творення, учні усвідомлюють, що є слова прості (літак, ракета), складні (пароплав, атомохід), складноскорочені (комсомол, вуз). Значна кількість простих слів, що не мають форм словозміни, на морфеми звичайно не розчленовуються (тут, там, ой). Але серед незмінних слів є й такі, що на морфеми поділяються, наприклад: добре, недобре. Серед простих слів, що мають форми словозміни, є слова з непохідною (клен, дуб) і похідною (кленовий, дубовий) основами. Складні слова можуть мати в своїй структурі два корені (атомохід, водолаз) або й більше (паровозоремонтний, електро-соковижималка)

Другим завданням вивчення будови слова і словотворення є засвоєння системи понять: закінчення й основа слова, корінь слова, префікс і суфікс, твірна основа, морфологічні і неморфологічні способи творення слів.

Третє завдання — навчання учнів не тільки членувати слова за їх морфемним складом, а й визначати, від якого слова або від якої основи і як утворилось те чи інше слово, який смисловий відтінок вносять у його зміст суфікс, префікс. Усе це має велике значення як для розвитку логічного мислення, так і для засвоєння багатьох орфографічних правил.

Вивчення будови слова і словотвору спрямовується й на те, щоб школярі усвідомили різницю між словозміною і словотворенням, навчилися розрізняти морфологічні і неморфологічні способи творення слів, поглибили знання про зв'язок словотворення з лексикою і морфологією. Необхідно добиватися розуміння учнями того, що в результаті словотворення з'являється слово з новим лексичним значенням, що кожне нове слово оформляється як та чи інша частина мови, що в системі кожної частини мови є свої особливості словотворення.

2. Методичне забезпечення

Учні долають значні труднощі при розрізненні таких понять, як форми слова й однокореневі (спільнокореневі) слова, визначення морфемної будови слова, особливо в тих випадках, коли звуко-буквений вигляд кореня змінюється внаслідок чергування звуків. Словотвірний розбір змішують з морфемним, не розрізнюють твірну основу і корінь, неправильно визначають твірну основу.

Під час членування слів за їх морфемною будовою учні інколи помилково називають префіксами або суфіксами ті частини слова, які не є такими. Наприклад, у слові високий безпідставно визначають префікс ви-, а у слові глина — суфікс -ин-. Помиляються і при визначенні кореня у словах будинок, будильник, буденний. Такі помилки зумовлені тим, що учні

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні