Методика вивчення розділу речення в початкових класах

Методика вивчення розділу речення в початкових класах 

Речення – це мовна одиниця. У словнику-довіднику лінгвістичних термінів речення визначається як “мінімальна одиниця людського мовлення, що є граматично організованим поєднанням слів (або слово), яке характеризується змістовою та інтонаційною завершеністю (Розенталь Д. Э. , Теленкова М. А. Словарь-справочник лингвистических терминов: Пособие для учителя. – М. : Просвещение, 1976. – С. 311). У сучасних поглядах на речення (В. Виноградов, О. Гвоздєв, С. Ільєнко, Є. Кротевич, Т. Ломтєв, О. Шахматов та інш. ) з-поміж різних ознак виділяють три суттєві ознаки – 1) комунікативність, 2) предикативність та 3) інтонаційну завершеність. Звідси випливає важлива роль синтаксису для формування комунікативних умінь і навичок

Засоби мовних рівнів (морфології, синтаксису) набувають повноти в найменшій комунікативній одиниці – реченні, що є об’єктом вивчення синтаксису.

Традиційні програми з української мови не ставили завданням розгляд речення в зазначених аспектах. А це позначалось на практичних уміннях школярів.

У зв’язку з перебудовою початкового курсу рідної мови речення розглядаються в таких двох аспектах: 1) речення як мовна одиниця, її значення; 2) речення як мовленнєва одиниця і її функціональна роль в мовленні (М. С. Вашуленко). Це дасть можливість вчителеві будувати процес вивчення речення на функціональній основі, тобто на основі його вживання в усному і писемному мовленні школярів, як одиниці висловлювання.

Робота над реченням має бути систематичною, бо на синтаксичній основі засвоюється лексичне значення слова, словотвір, морфологічні форми слів та їх синтаксична роль, орфографія, пунктуація.

Формування початкових уявлень про речення і його будову (підготовчий етап). Смислові та формальні ознаки речення учні засвоюють ще в період навчання грамоти: висловлює думку; вимовляється з розповідною, питальною та окличною інтонацією; складається із слів, пов’язаних за смислом і граматично; у реченні про когось або про щось розповідається, запитується, стверджується або заперечується; на початку речення пишеться велика буква, в кінці ставиться крапка (знак питання або знак оклику).

Щоб учні усвідомили будову речення, вони мають зрозуміти, що речення складається із слів. Є повнозначні й неповнозначні слова, їх роль у складі речення різна. Розвиткові зазначених умінь сприяє графічне позначення складу речення: Учні пішли до школи. – |_____ ____ __ ____.

Під час вивчення грамоти діти набувають вмінь ставити питання до слів (членів речення) і відповідати на них. Без такої попередньої роботи буде важко навчити учнів ставити граматичне питання до членів речення, поширювати речення за запитаннями.

Щоб виробити стійкі навички вживання слів у реченні, необхідно систематично вчити учнів будувати речення за схемами, за малюнками, за поданими словами, за темою, за темою і планом і т. п.

Система вивчення речення в початкових класах.

З 2-го (1-го) класу вводиться поняття про речення, про типи речень, різних за інтонацією та метою висловлювання (без вживання термінів), про розділові знаки в кінці (крапка, знак оклику); ведуться спостереження за різними формами спонукальних речень (прохання, запрошення, розпорядження, заклик); виявляють в реченнях головні члени (підмет і присудок) та другорядні; встановлюють зв’язок слів у реченнях; будують речення з однорідними членами (за зразком, за малюнками), складні речення (за зразком, схемою, з опорою на сюжетну гру, малюнок) (відводиться 19

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні