Методика вивчення розділу речення в початкових класах

год. – [2, 48]).

У 3(2) класі закріплюється та узагальнюється вивчене про речення в 1-2 класах. Розвиваються уміння сприймати на слух речення, різні за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні – вводяться терміни). Відпрацьовуються окличні речення. Формується інтонування речень. Створюються навчальні ситуації, що спонукають використовувати у своїх висловлюваннях речення різних типів. Засвоюють інтонацію речень із звертанням та розділові знаки при них (кома, знак оклику). Розвивається вміння встановлювати зв’язок слів у реченні (за допомогою слів, які зв’язані за змістом і граматично), знаходити головні члени речення (підмет, присудок – основу речення). Будують речення прості і складні з однорідними членами (за зразком та схемами) (відводиться 9 годин – [2, 55]).

У 4(3) класі повторюються, узагальнюються та розширюються знання про речення та його структуру; розвиваються вміння встановлювати зв’язки слів у реченнях, визначати засоби зв’язків (закінчення, прийменники, тільки закінчення). У цьому класі вивчають однорідні члени речення, головні і другорядні, пов’язані між собою за допомогою інтонації (без сполучників) та сполучників й, та, а (без повторення); практично засвоюються пунктуаційні правила, пов’язані з однорідними членами речення. Важливим є складання речень з однорідними членами, поширення їх залежними словами; використання речень з однорідними членами в побудові текстів. Продовжується практика побудови складних речень за зразком, схемою, малюнками, створеними ситуаціями (відводиться 13 годин – [2, 61])

У початкових класах учні не одержують відомості про складне речення, однак мають їх використовувати під час творення власних зв’язних висловлювань, особливо усних.

Спостереження за інтонаційними особливостями речень у тексті, розвиток мовного слуху створюють основу для навчання школярів говорити і читати правильно, виразно.

Розділи “Текст”, “Речення” опрацьовуються в кожному класі на початку навчального року, однак робота за ними є обов’язковою і під час вивчення інших розділів програми.

Формування поняття про речення. Принципи класифікації речень.

Головне завдання перебудови шкільного курсу української мови стосовно розділу “Речення” є приведення відомостей у відповідність до даних лінгвістичної науки. Це перш за все стосується принципу класифікації простих речень [5, 54].

У традиційній класифікації речення ділились на розповідні, питальні, окличні. Тут наявне змішування речень за функціональним призначенням у мовленні та емоційно-інтонаційними характеристиками.

У новій системі навчання речення розглядається в двох аспектах: функціональному (за метою висловлювання) та емоційному (за вираженням особливих почуттів під час вимовлення окремих речень). Найістотніші ознаки речення: 1) виражає закінчену думку; 2) для нього характерна змістова та інтонаційна завершеність; 3) слова пов’язані в ньому граматично і за змістом; 4) головні члени становлять основу речення.

Лінгвістичний опис класифікації речень в підручниках зорієнтований на формування в учнів поняття про речення як функціональну одиницю мовлення: речення, в яких про щось розповідається, повідомляється, – розповідне; речення, в яких про щось запитується, - питальні; речення, в яких висловлюється спонукання (прохання, запрошення, порада, наказ, заклик), - спонукальні [2, 48].

Другокласники дізнаються, що в кінці розповідних та спонукальних речень переважно ставиться крапка. Але якщо в такому реченні виражено сильне почуття, то замість крапки ставимо знак оклику. Термін окличне з’являється в підручнику 3 класу, коли в учнів вже

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні