Методика вивчення розділу речення в початкових класах

до присудка, так і від присудка постановкою питання до підмета. Двосторонній зв’язок допомагає усвідомити граматичну основу речення.

Щоб діти не ототожнювали підмет з іменником, присудок з дієсловом, знайомимо третьокласників зі способом вираження головних членів речення (підмет – іменником, займенником; присудок – дієсловом, іменником і прикметником). Така робота виконується під керівництвом вчителя.

Робота над засвоєнням синтаксичного зв’язку між членами речення. Під час опрацювання елементів синтаксису однією з центральних є робота над встановленням зв’язків між членами речення, над спостереженням засобів сполучення синтаксичних одиниць.

Найважче навчити учнів визначити те головне слово в словосполученні, від якого треба ставити питання до залежного. Діти нерідко помилково ставлять запитання від попереднього слова в реченні. Треба їх переконувати, що виявлення зв’язків треба починати з виявлення головного (стержневого) сполучення слів – сполучення підмета з присудком, яке становить граматичну основу речення.

При знаходженні головних і другорядних членів речення не можна задовольнятись запитаннями скороченого типу (що? хто? де?). Треба користуватись питаннями, що визначаються змістом речення. (Учитель розпочав урок – Хто розпочав урок?). Постановка певних запитань до підмета важлива, щоб діти не змішували підмет і прямий додаток. (Учитель розпочав урок).

Зустрічаються складності у послідовності знаходження другорядних членів речення. Загальний порядок виявлення зв’язків між членами речення такий: після визначення основи речення (підмет і присудок) спочатку шукаємо слова, що залежать (пояснюють) від підмета, якщо вони є, а потім – слова, що залежать (пояснюють) присудок. Отже, спочатку знаходять групу підмета (підмет і означення), а потім – групу присудка (присудок, додаток та обставини). Доцільно це супроводжувати складанням графічних схем.

На початковому етапі граматичного розбору використовуємо речення, в яких другорядні члени безпосередньо відносяться до підмета і присудка, пізніше – в яких до одного головного члена речення відносяться кілька другорядних.

У зв’язку із синтаксичним розбором особливо корисні такі види вправ аналітико-синтетичного характеру: 1) поділ “суцільного” тексту на речення, 2) виписування з речення пар слів (словосполучень, головні члени речення не відносяться до словосполучень), 3) графічний диктант (вчитель читає речення, учні складають його схему).

У початкових класах доцільно схеми речень записувати в рядок, бо вони ідуть у такому порядку, як вживаються в мовленні

“Розсипні” схеми дуже деформують речення, а це ускладнює усвідомлення учнями його структури.

Схема усного синтаксичного розбору:

  1. Прочитай аналізоване речення.
  2. Визнач, яким є речення за метою висловлення.
  3. Визнач, яким є речення за інтонацією.
  4. Визнач основу речення.
  5. Назви підмет і присудок, встановивши між ними за допомогою питань двосторонній зв’язок. Назвіть, якими частинами мови вони виражені.
  6. Назвіть другорядні члени речення, які залежать (пояснюють) підмет, поставивши питання від підмета.
  7. Назвіть другорядні члени, залежні від присудка, поставивши до них питання від присудка.
  8. Назвіть другорядні члени, залежні від інших другорядних членів.

 

Використана література 

  1. Вашуленко М. С. Комунікативний підхід до засвоєння мови у 2 класі // Поч. шк. – 1991. - № 8.
  2. Варзацька Л. О. Взаємозв’язок навчання мови і мовлення // Поч. шк. – 1990. - №
1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні