Методики оцінки ймовірності банкрутства підприємства

моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити пропозитивний розвиток підприємства, а інших – про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об’єктивне прогнозування банкрутства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу.  Метою багатофакторного дискримінантного аналізу є виведення та інтерпретація значення однієї залежної (пояснюваної) змінної за допомогою значень багатьох незалежних (пояснювальних) змінних. У процесі аналізу підбирається низка показників, для кожного з яких визначається вага в так званій дискримінант ній функції. Величина окремих ваг характеризує різний вплив окремих показників (змінних) на значення пояснюваної змінної, яка в інтегральному вигляді репрезентує фінансовий стан підприємства.

Модель прогнозування фінансової неспроможності, розроблена американським економістом Е. Альманом, має також назву ”розрахунок Z-показ-ника” і є класичною у своїй сфері, оскільки включена до більшості підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств. Побудована Альтманом багатофакторна дискримінантна функція має такий вигляд:

Z= 0,012Х1 + 0,014Х2 + 0,033Х3 + 0,006Х4 + 0,999Х5,

де Z – залежна змінна (інтегральний показник фінансового стану підприємства);

Х1, Х2 …, Хр – незалежні змінні (показники) дискримінантної моделі.

Як бачимо, це п’ятифакторна модель, де факторами виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовані до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:

Х1 – Робочий капітал / Валюта балансу;

Х2 – Сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / Валюта балансу;

Х3 – Звичайний прибуток до оподаткування + Проценти за кредит / Валюта балансу;

Х4 – Ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав) / Позичковий капітал;

Х5 – Чиста виручка від реалізації продукції / Валюта балансу.

Провівши аналіз 33 пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 млн. до 25 млн. дол. США, Альтман зробив такий висновок щодо інтерпретації значень Z- показника:

net/free/wp-content/uploads/2010/09/image164. png"> 

За деякими джерелами, точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить: за 5 років до банкрутства – 36%; чотири роки до 

банкрутства – 29%; три роки до банкрутства – 48%; два роки до банкрутства – 83%; один рік до банкрутства – 95%.

У Німеччині вперше застосував методологію багатофакторного дискримінантного аналізу при дослідженні фінансового стану підприємств у 

1976 р. професор університету м. Мюнскер Клаус Беєрман. Свої висновки він базував на емпіричному дослідженні 21 пари підприємств, половина з яких були збиткові та перебували у фінансовій кризі. Основні характеристики дискримінантної функції Беєрмана наведено в табл. 12. 1.

Одержані значення інтегрального показника Беєрман рекомендує інтерпретувати так (горизонт прогнозування один рік):

Z > 0,32 – підприємство перебуває під загрозою банкрутства;

Таблиця 1

Параметри дискримінантної функції Беєрмана

 

0,32 >Z > 0,236 – неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу;

Z < 0,236 – підприємству не загрожує банкрутство.

Кваліфіковані фінансові менеджери повинні володіти інструментарієм дискримінантного аналізу, що дасть можливість значною мірою вирішити проблему раннього попередження та профілактики фінансової кризи на підприємстві. Опишемо порядок застосування вказаного інструментарію у вітчизняній практиці антикризового управління.

Побудова дискримінантної моделі оцінки ймовірності банкрутства підприємства розпочинається із селекції незалежних змінних – підбір певної комбінації показників для багатофакторної лінійної дискримінантної функції. Проблема полягає в тому, щоб вибрати із широкої палітри наявних показників ті з них, які дають змогу зробити найбільш кваліфіковані висновки щодо потенційної фінансової спроможності підприємства. З цією метою слід скористатися такими критеріями відбору фінансових індикаторів:

· мінімальний рівень мультиколінеарності (кореляційного зв’язку між окремими показниками);

· кожен із показників повинен репрезентувати певну групу індикаторів, що характеризують той вчи інший параметр фінансового стану підприємства;

· значення

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні