МІСЦЕ ІУДАЇЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІЇ

Галичини мала суттєву відмінність від німецької; друга відзначалася потужним асиміляційним компонентом. Висо­ка концентрація єврейського населення в Галичині (12% всіх мешканців), дуже високий релігійно-філософський рівень рабинів скерували гас калу тут по шляху збереження й роз­витку традиційних релігійних цінностей.

Водночас реформізм в іудаїзмі не набув помітного поши­рення в Україні, хоча чимало єврейської інтелігенції вислов­лювалося на його користь досить рішуче. "Внутрішня релігій­но-побутова реформа, — писав С. Дубнов, — становить кричу­щу необхідність".

 Катастрофа європейського єврейства в часи Другої світової війни

Друга світова війна призвела до величезної трагедії ук­раїнського єврейства. В Галичині було знищено близько 98% євреїв, які залишалися там протягом гітлерівської окупації. Серед євреїв, котрі мешкали в східних окупованих регіонах, у живих лишилося не більше як 1% (деякий виняток — так звана Трансністрія, де визволення дочекалися 15—20 тис. з 185 тис. місцевих євреїв, та Чернівці, де гітлерівці не встигли знищити до приходу Червоної Армії 16 тис. євреїв). Май­же повністю знищено таку самобутню єврейську етнолінгвістичну й етноконфесійну групу, як кримчаки; попри нама­гання експертів допомогти іншій єврейській етнолігвінстичній й етноконфесійній групі — караїмам і довести Берлінові їхнє начебто "неєврейське" походження, їх також було розст­ріляно.

Відомостей про те, що радянське керівництво розглядало проблему євреїв в окупованій Україні і взагалі на окупова­них землях, немає. Разом з тим повсюди були люди, котрі допомагали їм з власної ініціативи. Ще задовго до удержав­лення України єврейські організації розшукували таких осіб і широко повідомляли про них світові. До почесної книги "Праведники миру" занесено митрополита Андрія Шептицького, луцького музиканта Вітольда Фуменка, священика Покровської церкви Києва Олексія Глаголєва, рівненчанина Якова Сухенка. Після здобуття незалежності України ці по­шуки набули великої державної й громадської ваги, а перед­мову до книги про українських праведників миру (Сусленський Яків "Справжні герої" (Київ, 1993) написав особисто Президент Леонід Кравчук.

Потепління, що настало з 1943 р. у взаєминах між пар­тійно-радянським керівництвом і релігійними організаціями, дуже мало позначилося на стані іудейських громад. Після війни в СРСР і, зокрема, в Україні розгорнуто безпрецедент­ну боротьбу з "безрідними космополітами", "оспівувачами тал­мудичної архаїки та містечкової зашкарублості", репресова­но цілу плеяду єврейських інтелектуалів.

Навіть гідно, як велить традиція, поховати жертви гітлеризму виявилося неможливим: влада відмовляла у праві відновлення національної символіки на могилах і зазначен­ня національної приналежності похованих. До останнього часу в Україні стояли надгробники з Моген-Довидом (Щи­том Давида), в якого відбито "зайвий", шостий промінь — уособлення розчавленої національної гідності, блюзнірства й апогею "патріотизму". На початку 1992 р. в Україні вияв­лено 530 місць, де відбувалися масові розстріли євреїв у часи Другої світової війни, причому значна частина їх була в за­недбаному стані.

ЛІТЕРАТУРА

 

1.   Історія релігії в Україні: навч. Посібник/ НАН України. І-нт філософії, Відділ релігієзнавства; За ред. . А. М. Колодного, П. Л

Яроцького. -  К. : Знання, 1999. - 735 с.

2.   Історія релігії в Україні: У 10 Т. / Укр. осоц. Релігіє знавців, Відділення релігієзнавства ін-ту філос. ім. Г. Сковороди НАН України; Укр. Центр духовної культури; Ред. кол. : А. Колодний (голова) та ін- К. : Укр. Центр духовної культури; 1997.

3.   Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навч. Посібник:У 3-х кн. - К. : Либідь, 1994. Кн. 3: Кінець ХVІ- сер. ХІХ ст. Скл. О. П. Крижанівський. - 1994. - 336 с.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні