Міфологічна основа Авести

людини в першообщинному періоді. В художньому відношенні міфологічна поезія представляла собою великий крок вперед у зіставленні з поезією, що відображала ранні уявлення людей. Давньоіранська міфологія включала у себе елементи, пов’язані з розвитком масових відносин і впливом аристократичної жрецької верхівки.

Окремі конкретні уявлення, імена божеств і героїв, окремі міфологічні сюжети у давніх іранців були близькі до уявлень та імен, що є у віруваннях і міфології давніх індійців. Це свідчить про спільне індоіранське минуле цих народів.

В докласовому суспільстві в пантеоні давніх іранців, що відображав реальні взаємовідносини між людьми над землі не виділявся ні один з богів. Тенденція до цього виділення стає помітною в період виникнення рабовласництва (проповідь напівлегендарного пророка Зороастра). З часу царювання Ахеменідів, що піклувалися про укріплення влади, в якості верховного вождя укріплюється Ахура – Мезга (Ормузд – як його називали давньогрецькі автори) – бог неба, творець всього сущого, покровитель царської влади. Ця релігія – мездіазм, зразу не знищила старі культи племен. Не знищила вона і поширеного на той час віровчення Зороастра.

Дуалізм давніх вірувань одержав в цьому вченні закінчений вигляд. Вічна боротьба сил добра і зла, мороку і темряви, керувалося покровителим людей Ахура – Мездою і покровителе злих сил Ангра – Манью, повинна закінчитись перемогою добрих сил. Зораастрійські жерці внесли в релігію розроблену демонологію і есхатологію, багато зберегли з давніх вірувань. Так, приписували поклонятися вогню, воді, землі, повітрю і не оскверняти їх поховання мертвих тіл.

Їх виносили на гору для поживи птахам. Велике місце займав культ вогню який постійно горів у храмах

Збереглися культ бога Світла, Сонця, Правди, Перемоги.

Традиція пов’язує нове віровчення з ім’ям цього легендарного засновника – Зороастри, якому приписують так звані “Гати” – ядро майбутньої “Авести”. В “Гатах” проклинаються штучні боги племен  і навіть деякі міфологічні герої “Йіма”, в них містяться протест проти грандіозних жертвоприношень, що побутувало в старих культурах.

Пантеон божеств в “Гатах” носить абстрактний характер, що не відповідає середньому рівню розвитку мислення тієї епохи і, що заставляє припустити участь в творенні цього пантеону іноземця.

У “Авесті” викривають кілька прошарків. Одним із них, який виник в період розпаду першообщинного ладу відображає міфологічну творчість, що розвинулась із культу природи і героїчний епос який з’явився в результаті розвитку і переробки культу предків. Художня форма як міфології так і епосу вироблялася у вигляді пісень.

Міфи відображали космогонічні уявлення іранців і сприйняття ними боротьби між різними силами природи, між людиною і стихією, говорили про винаходи людей. . .

“ця поезія не тільки відображала боротьбу з природою і історичну доля племен вона закликала до розвитку землеробства, поетизувала трудові процеси, прославляла воїнів, одним словом вона, як частина надбудови, укріплювала свій базис”.

Міфологія знаменувала собою новий більший етап в розвитку поетичної творчості. Самосвідомість людини піднявшись на новий щабель привела до того, що боги у цій творчості стали людиноподібними,  а люди стали подібними до богів. Міфологія іранців була у великій мірі оригінальна. Але в ній знаходимо сліди деякого впливу більш давніх міфологій народів Дворіччя. Так,

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні