Міфологічна основа Авести

з описом статуї Анахіти. Тут розповідається про виїзди богині на колісниці, запряженій 4 однаковими білими кіньми, про її допомогу різним богатирям.

Поєднання конкретних матеріалістичних деталей в описі зовнішнього вигляду міфологічного героя  з елементами оповіді характерна і для гімну Вертрачне, в якому розповідається  про десятикратне перетворення бога Мітра в вітер, бика, коня, верблюда, вепра. . .

З часом оповідаючий елемент в міфологічній творчості посилився і з’явилися міфи в повному значенні цього слова.

В “Авесті” можна знайти сліди тих міфів, які ввійшли в перший міфологічний період історії Ірану, як їх розуміли давні і середньовічні іранці.

Ці міфи включали в себе розповідь про зародження, ненависті царя пітьми – Ангра – Манью до світлого життя Акура – Мезди, про створення останнім неба, води, землі, рослин, тварин, першолюдину, про боротьбу світла і темряви, в час якої падає жертвою злих сил людина – Гайя Мартан. Але вони (тварини і люди) зроджуються. І наступає на землі період найвищого розквіту коли влада переходить до мудрого і справедливого царя Йіме, коли всі біди і горе обминають людей. В цій легенді про “золотий вік” відображалась мрія людини про щастя на землі, про справедливого вождя. Ввійшовши в “Авесту” ці мрії зазвучали різким дисонансом в порівнянні з грецькою заастрійською проповіддю, яка закликала проснути до божества на небі і покори трону, вівтарю.

В “Вендідаді” знову повторюючи легенду про “золотий вік”, розповідається про те, як цар Йіма, одержуючи від Ахура – Мадзи золоту стрілу і кнут (символ скотарського заняття), втричі розширює ними межі землі, щоб збільшити площу пасовиськ. Ахура – Мадза покровительствує Йімі на протязі першого тисячоліття його царювання, коли цар “творить праведність”. До кінця цього періоду Ахура – Мадза збирає небесних духів

Йіма отримує попередження про знищення світу внаслідок сильної зими. Йіма виконує всі вказівки щоб спасти народ. Якщо в першому уривку тільки проглядається конфлікт з природою покорення її, то в другій частині він звучить у повну силу. Іранці, як і інші давні народи створили свій міф про потоп, який перегукується про потоп Дворічча, що відобразилося у міфі про ковчег Ноя із індійським міфом про Рибу, що свідчить про проникнення давніх індоіранських уявлень в міфологію іранців. Є збіги із китайським міфом про потоп, головним в якому виступає Юй. Але на відміну від китайського переможця водної стихії образ царя Йими не до кінця витриманий як образ “ідеального героя”. Він піддається звабі Ангра – Манью, здійснює гріхопадіння і гине. На землю прокрадається зло. Страшний змій Ажі – Дахака царює в світі. Нарешті з’являються славний витязь Третона, який убиває дракона.

Міфи, які відображені в “Авесті”, цим не вичерпуються. Збереглися міфологічні сюжети про поєдинок Вогню – Атара з драконом – Тьмою, Дощу – Зірки Тіштрйа (Сиріуса) і Засуки – дева Апорія. Останній міф цікавий і як зразок поетичної творчості народу давньої епохи. Поряд з сюжетами про боротьбу сил природи і про боротьбу людей з цими силами в “Авесті” є також міфологічні сюжети про винаходи людей. Елемент такого сюжету є в міфі про розширення землі Йімою. Але чітко він проглядає в “Вендідаді”,

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні