Міфологічна основа Авести
В основі образності давніх царів “Авести” лежить одухотворення різних явищ і сил природи, що є притаманне уявленням давнини. По суті всі міфічні образи є прикладом такого одухотворення “Авести” вимальовує події на великому проміжку часу – події, що відбуваються не тільки на землі, але й у фантастичних життях божеств. ЇЇ герої або безсмертні (боги), або живуть сотні тисяч років (Йима). Вони зображаються у відповідності з потребами міфу та легенди. Вони звичайно всемогутні, володіють могутньою силою, є також і багато фантастичного. Не дивлячись на величний характер образів багатьох героїв міфології і епосу, вони описуються з подробицями, що спостерігаються в щоденній дійсності, але опис залишається зовнішнім. Так, Ардвісура – Анахіта зображується великим дужим і сильним, але в той же час виділяється і земні риси його зовнішності, одягу, прикрас.
Мономентальність образу Мітри поєднується з деталізованістю в опису його зовнішності (у нього тисяча вух, десять тисяч очей і т. п. ). Цю ж особливість можна помітити і в описі богатиря Керсаспе.
В різних описах іншого роду також спостерігається намагання дати більш повнішу картину за рахунок подробиць, що відносяться до даного явища
Останній цар “Авести” відобразив ідеологію і ідеалістичне вчення зароастрійських акерців. З формуванням зароастрійської церкви зразки усної народної творчості, які входили до складу “Авести” були підкорені її вченню. Особистості Зароастри була надана божественність, винятковість. З цією метою в частині “Авести”, де були описані його життя і діяльність, були введені міфологічні елементи. Так, в “Авесті” розповідається про спробу Ангра – Манью збити за допомогою деви брехні Друджа з дороги істинного Зароастра, спроба закінчилась невдачею. Вмішання бога світла і добра спасає праведника від спокуси і укріплює його рішучість боротися з силами зла. На кінець, цей цар в уже дуже розвинутому вигляді відображає вчення про абстрактних божествах, вчення про рай і темна – темна безодня, куди якось правдива діва зкидає грішників з моста, що веде до життя Бога, вчення про кінець світу, про воскресіння із мертвих, про прихід месії.
В основі образності царів, пов’язаних з виникненням і розвитком зороастризму, лежить дуалістичне уявлення про світ. Образи божеств уособлюють собою різні людські якості і здібності, а тому вони розливчасті і абстрактні.
Дуалістичність світосприйняття, що відображається у цих шарах, відбилася на їх формі. Наприклад, коли говориться про боротьбу добра і зла, про проходження життя і смерті, то кожен рядок має антитези і антоніми, що підкреслює протиставлення сил.
Частини “Авести”, створені жерцями, стоять нижче тих, в яких використані були елементи усної творчості. “Авеста” відобразила усну народну творчість, в змісті і формі її відобразилися як народна тенденція, що краще видно в давніх шарах, так і аристократична, що була унесена з розвитком суспільної нерівності. Постільки “Авеста” відображає неподільність сприйняття давньої людини, постільки вона є предметом для вивчення історії літератури, природничих наук, релігії,