Міфорелігійні уявлення праукраїнців - передісторія української філософської думки

серцевиною. Вітальність, життєва сила, ототожнюється з нутрощами. Мікрокосм людини, як стверджує М. Попович, – її власне Я і сімейне коло водночас. Члени родини асоціюються з небесними символами: «ясен Місяць – пан господар, красне Сонце – жінка його, Дрібні зірки – його діти».

Основний міф давніх слов´ян пов´язаний з історією впорядкування Космосу, системою норм життя, елементами культу, які відтворювали у ритуалах. За змістом реконструйованого російськими вченими В. Івановим та В. Топоровим основного міфу слов´янства, що має індоєвропейське коріння, боротьба небесного громовержця з його супротивником із Нижнього світу відбувається на освоєній слов´янами території, її перебіг пов´язаний із землеробським циклом і позначений сезонно-календарними святами. Персоніфіковане Змієм зло спустошує край, викрадає худобу та жінок. Герой – Коваль – перемагає у боротьбі з ним, впрягає його в плуг, змушуючи орати борозну до моря. У календарній інтерпретації яскраво виражені полярності – сонцестояння та рівнодення. Із зимового сонцестояння починається поворот на літо – боротьба вогню з мороком: сонячний герой бореться з темною силою, що краде Сонце, світ, життя.

Із поширенням на давньоруських землях християнства язичництво тривалий час боронило себе від християнської проповіді. Народ важко сприймав чужу віру, в нього були власні релігії, культи, божества. Оскільки їх було кілька і вони були неподібні між собою, результат ідейної боротьби християнства з язичництвом, як стверджує російський історик Лев Гумільов (1912–1992), був визначений наперед. Православ´я мало продуману організацію, підтримку влади і надавало своїм адептам (ревним послідовникам ідеї) доступ до світової культури, сприяло зміцненню держави. Здобувши політичну перемогу, християнство довго не могло подолати у слов´янському світі давній світогляд.

Київські князі завоювали велику територію в X ст., об´єднували фінські, балтські, слов´янські племена, але колись оригінальний їх світогляд так і залишався мозаїчним (строкатим, сумішшю різнорідних частин). У Русі (Київ, Чернігів, Переяслав) двовір´я існувало довго, а найдавніший культ – поклоніння духам померлих – частково залишився дотепер. Двовір´я – поєднання міфологічного та християнського світоглядів, переплетення вірувань, екстраполяція ритуалів.

Релігійно-культовий проект Володимира Великого – хрещення Русі – не винищив традиційних міфологічних уявлень русичів. Офіційне християнство вплелося в їх тисячолітню віру, а не розчинило її. Завдяки цьому язичництво і християнство поєдналися. Як своєрідна ідеологія двовір´я виявилося досить живучим, особливо нижні щаблі міфологічних істот, віра в яких збереглася до сьогодні. 

 

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні