Міжнародна міграція трудових ресурсів

створена в 1919 році.

Документи, розроблені і затверджені МОП, спрямовані на ліквідацію різних форм дискримінації іноземних працівників, наприклад:

– «Про інспекцію режиму перевезень емігрантів» (1926 р. )

– «Про соціальну політику на територіях поза метрополіями» (1955 р. );

– «Проти порушень прав у сфері праці та зайнятості» (1958 – 1960 рр. );

– «Про працівників на плантаціях» (1960 р. )

– «Про збереження прав мігрантів у сфері соціального забезпечення» (1981 – 1982 рр. ).

Зауважимо, що МОП регулює лише проблеми легальних мігрантів. Нелегальні мігранти нічим не захищені та відчувають на собі вплив різних форм дискримінації.

На сьогодні не існує єдиної, добре відпрацьованої й загальновизнаної міжнародно-правової бази для врегулювання проблем міжнародної трудової міграції, незважаючи на наявність паспортних та імміграційних законів і значного періоду роботи МОП щодо встановлення норм трудових відносин. Однак діє чітка тенденція досягнення правового врегулювання кадрового аспекту міжнародних угод.

Прикладами цьому можуть бути наступні факти:

1) канадський уряд ввів добровільний кодекс поведінки для діючих у Південній Африці канадських компаній. Кодекс регулює такі питання, як умови праці, заробітна плата, додаткові пільги, освіта, підвищення по службі, расові відносини;

2) Комісія Європейського Співтовариства запропонувала Раді Європи узгодити політику надання пільгового торговельного режиму країнам, в яких забезпечується дотримання трудових норм, у т. ч

48-годинного робочого тижня, мінімального віку у 14 років для прийому на роботу, охорони здоров’я працюючих дітей і рівних можливостей працевлаштування незалежно від статі, раси та віросповідання;

3) згідно з законами США про працю Президент зобов’язаний встановлювати наявність «міжнародно визнаних прав трудящих» перед тим, як надати будь-якій країні тарифні чи інші пільги. Такі права включають:

– право на об’єднання в союзи;

– право на укладання трудового колективного договору;

– право на свободу від примусової чи обов’язкової праці;

– мінімальний вік найму на роботу дітей;

– нормальні умови праці.  

Аналіз чинного законодавства України щодо міграційних процесів показав його нерозвиненість. В Україні не прийняті закони про виїзд, про міграцію, відсутні необхідні домовленості принаймні з країнами найбільш розвинутого міграційного обліку. У поєднанні з низькою юридичною культурою наших громадян це створює сприятливі засади нелегальній міграції.

Українська держава в своїх діях щодо міграції робочої сили має спиратись на два принципи:

– суверенне право кожної країни вирішувати, хто може в’їхати на її територію;

– право кожної людини на еміграцію.

Еміграція, тобто розсіювання населення України за її рубежами, почалася давно. Ще за княжих часів міжусобні війни призводили до переміщення людей, до зміни місць постійного і тимчасового їх проживання. Переміщення племен і народів також сприяло формуванню діаспори. Збереглися відомості про те, що Дмитро Вишневецький у 1557 р. перейшов з частиною війська в кількасот козаків до Московії. Узагалі ж, рейди українських козаків у Московію були постійними, що призводило до погіршення міждержавних відносин. Найбільш відомим був похід 20-тисячного загону П.

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні