Міжнародна співпраця з питань інтелектуальної власності

комерційних справах тощо.

В індустріальних країнах узвичаєно створювати комісії або інші консультативні органи на допомогу органам виконавчої влади для підготовки рекомендацій і навіть законопроектів у процесі правових реформ.

До складу парламентів входять комітети або підкомітети, які займаються питаннями інтелектуальної власності. Співробітники таких комітетів є спеціалістами з питань інтелектуальної власності, вони підтримують постійний контакт із зацікавленими фахівцями для консультацій і погодження своїх висновків щодо різних політичних питань і рішень, що виносяться на розгляд в процесі правової реформи.

У більшості ж країн, що розвиваються, проблеми охорони прав інтелектуальної власності поки що не стали об'єктом уваги представників високих політичних кіл.

У розвинених країнах часто повірені та викладачі, дослідники та юристи в університетах (інститутах) відіграють провідну роль у процесі підготовки і перегляду законодавства. Як адвокати або повірені, а також як викладачі, які впродовж багатьох років викладали питання комерційного й економічного права, вони набули певного досвіду у вирішенні правових питань, пов'язаних зі сферою інтелектуальної власності. Такі спеціалісти прагнуть розширити свої горизонти і знання з питань інтелектуальної власності через проведення порівняльного аналізу законів з інтелектуальної власності і суміжних прав у інших країнах та консультації з їхніми державними установами і фахівцями. Вони відіграють вирішальну роль у законодавчому процесі.

Спільність інтересів

Університети та навчальні інститути внесли і будуть продовжувати вносити вклад у навчання осіб, які у майбутньому стануть законодавцями, суддями, адміністративними чиновниками, юристами-практиками і навіть учителями, науковцями завтрашнього дня

Дослідні інститути внесли і продовжуватимуть вносити вклад в аналіз системи інтелектуальної власності і розробляти пропозиції щодо її вдосконалення. Нинішнє і майбутнє покоління одне за одним будуть покликані створювати, застосовувати і вдосконалювати цю систему. Проте, аби це робити, кожне покоління повинно мати знання, але знань загальних, і навіть правових, недостатньо. Необхідна спеціалізація, що є частиною юридичної освіти, яка, в свою чергу, базується на творчому фундаменті освоєння науки і гуманітарних сфер.

Дослідним інститутам потрібно надавати більш істотну підтримку, аби вони здійснювали постійну оцінку функціонування законодавства, яке регламентує об'єкти інтелектуальної власності, та надавали допомогу в процесі вивчення, створювали основу для законодавців, суддів і адміністративних працівників за перегляду чинної політики у сфері інтелектуальної власності, принципів і практики її реалізації.

Університети і навчальні інститути мають одержувати відповідні рекомендації для того, щоб їхні технічні досягнення ставали широко та своєчасно відомими не тільки іншим дослідникам, але й промисловості, аби ці результати було визнано і винагороджено відповідним чином за допомоги впровадження у промисловість і торгівлю з урахуванням досвіду, часу та інших ресурсів, вкладених у досягнення цих технічних результатів.

Міжнародна співпраця

Контакти між викладачами і науковими працівниками певної сфери знань різних країн є важливим заходом для зміцнення ролі та для сприяння їхнього викладання та дослідження. У низці країн викладачі та наукові працівники часто створюють асоціації для підтримки їхньої спільної справи. Проте у сфері досліджень і викладання з питань інтелектуальної власності такі асоціації не є численними.

Для прикладу наведемо той факт, що в Китаї 1985 року створено Товариство китайських університетів з інтелектуальної власності.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні